Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", управління Пенсійного фонду України в м. Луганську про стягнення заборгованості з плати за надані послуги та відшкодування моральної шкоди,

У травні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості з плати за надані послуги та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що постановою господарського суду Луганської області від 3 лютого 2006 року його було призначено ліквідатором приватного архітектурного будівельного підприємства "Доміон".

Зборами комітету кредиторів підприємства від 18 квітня 2006 року встановлено розмір оплати послуг ліквідатора боржника в кількості двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів, які надійшли від реалізації майна приватного архітектурного будівельного підприємства "Доміон".

Посилаючись на те, що відповідач не провів оплату наданих ним послуг за період з 18 жовтня 2006 року до 23 квітня 2007 року, просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на його користь 4 737 грн. заборгованості з плати за послуги та 4 737 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 20 серпня 2008 року в якості співвідповідача до участі у справі залучено управління Пенсійного фонду України в м. Луганську.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 22 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто на його користь із відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 4 843 грн. 40 коп. за надані послуги ліквідатора, 4 843 грн. на відшкодування моральної шкоди, 101 грн. транспортних витрат, 149 грн. 50 коп. понесених судових витрат. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в м. Луганську про стягнення заборгованості з плати за надані послуги та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 7 липня 2009 року рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 22 грудня 2008 року скасовано, а провадження у справі закрито та роз`яснено ОСОБА_5 про його право звернутися з позовом до арбітражного суду.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 8 вересня 2009 року виправлено описку в рішенні апеляційного суду Луганської області від 7 липня 2009 року й ухвалено вважати, що судовою колегією при апеляційному розгляді було винесено ухвалу, а не рішення та що ОСОБА_5 має право звернутися до господарського суду, а не до арбітражного суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення та ухвалу апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, апеляційний суд виходив із того, що спір виник із правовідносин, урегульованих Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що постановою господарського суду Луганської області від 3 лютого 2006 року приватне архітектурне будівельне підприємство "Доміон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру й призначено ліквідатором ОСОБА_5

18 квітня 2006 року на зборах комітету кредиторів прийнято рішення утворити комітет кредиторів у складі двох кредиторів: акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" та управління Пенсійного фонду України в м. Луганську; установлено плату за послуги ліквідатора приватного архітектурного будівельного підприємства "Доміон" ОСОБА_5 у розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених чинним законодавством України, щомісяця, починаючи з 18 квітня 2006 року, за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 7 серпня 2006 року затверджено оплату послуг ліквідатора приватного архітектурного будівельного підприємства "Доміон" ОСОБА_5 у розмірі двох мінімальних заробітних плат, установлених чинним законодавством України, щомісяця, починаючи з 18 квітня 2006 року, за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено й реалізовано майно на загальну суму 85 496 грн., що направлені на погашення вимог акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль".

17 листопада 2006 року на зборах комітету кредиторів прийнято рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідацію підприємства-банкрута як юридичної особи та виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23 квітня 2007 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - приватного архітектурного будівельного підприємства "Доміон" - і ліквідовано його; провадження у справі припинено; зобов`язано державного реєстратора виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області провести припинення державної реєстрації приватного архітектурного будівельного підприємства "Доміон"; зобов`язано ліквідатора ОСОБА_5 у строк до 23 травня 2007 року надати суду докази знищення печатки й штампів банкрута, а також докази щодо здачі до архівних установ документів банкрута відповідно до вимог чинного законодавства.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_5 зазначав, що акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" належним чином виплачував йому заробітну плату в період з 18 квітня 2006 року до 18 жовтня 2006 року; станом на 18 жовтня 2006 року все майно боржника було реалізоване, проте до затвердження звіту ліквідатора господарським судом він продовжував здійснювати покладені на нього відповідно до закону обов`язки, зокрема подавав щомісячні та щоквартальні звіти до контролюючих органів.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 14 травня 1992 року "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд у постанові про визнання боржника банкрутом відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатора, який виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст. ст. 32, 34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів господарський суд виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, провадження в справі про банкрутство припиняється.

До завершення ліквідаційної процедури л іквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, у тому числі фінансово-господарських, документів банкрута, а після її завершення зобов`язаний повідомити державний орган з питань банкрутства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не врахував, що ліквідаційна процедура боржника закінчена; між сторонами виникли правовідносини про стягнення плати за надані послуги поза межами ліквідаційної процедури і ОСОБА_5 позбавлений можливості отримати таку плату.

За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду та ухвала про виправлення описки підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 7 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 8 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.