Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Косенка В.Й.,

Данчука В.Г., Охрімчук Л.І.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 квітня 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він проживає у будинку АДРЕСА_1 в місті Хусті Закарпатської області, який розташований на земельній ділянці площею 0,01 га. Відповідачі проживають у сусідньому житловому будинку № 24. У 2008 році вони розпочали будівництво гаража на спільній із позивачем межі земельних ділянок упритул до належних йому металевих стійок під виноград, що розташовані на його земельній ділянці. Зазначав, що будівництво гаража проводиться без відповідного дозволу на проведення такого будівництва з порушенням державних будівельних норм, за якими розміщення гаражів передбачається переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків на лінії забудови або в глибині земельної ділянки. У разі розміщення гаражів на лінії забудови відчинені двері не повинні заважати вільному руху пішоходів та транспорту. Указував, що актом перевірки комісії виконавчого комітету Хустської міської ради від 9 лютого 2009 року підтверджується будівництво відповідачами гаража без відповідних дозволів. Просив ухвалити рішення, яким зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою та знести самовільно збудований гараж.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 5 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21 квітня 2010 року рішення районного суду скасовано, позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов’язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно забудованого гаража.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач разом із дружиною, ОСОБА_7, проживає у будинку АДРЕСА_1 в місті Хусті Закарпатської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,01 га.

ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_2 в місті Хусті, в якому проживала разом з чоловіком – ОСОБА_5 (а.с. 39).

Сторони є землекористувачами суміжних земельних ділянок, на межі відповідачі здійснюють будівництво гаража без відповідних дозволів.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту здійснення перешкод із боку відповідачів у користуванні земельною ділянкою, ураховуючи те, що він не є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Хуст, АДРЕСА_1, а власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_7, яка такого позову не заявляла.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що права ОСОБА_3 порушені відповідачами самочинним зведенням гаража без дотримання будівельних норм та отримання відповідних дозволів.

Однак з висновком апеляційного суду не можна погодитись із таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Частина 1 ст. 313 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами ст. 19 і глави 7 розділу III цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними у ст. ст. 314 - 316 цього Кодексу.

Скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення процесуальних норм права, які відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвалене апеляційним судом рішення не відповідає.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об’єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Однак, в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд не з’ясував: чи є ОСОБА_3 особою, яка має право звернутись із позовом за захистом права, у чому саме полягає порушення прав позивача у зв’язку з будівництвом відповідачами гаража, у чому полягають створені відповідачами перешкоди та чи такі перешкоди повинні бути усунуті шляхом знесення гаража, чи їх можливо усунути в інший спосіб, хоча як з’ясування цих обставин має істотне значення для правильного вирішення спору; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 квітня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Закарпатської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.