Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, покладення зобов’язань, стягнення упущеної вигоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 9 лютого 2009 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за рішенням суду набув право власності на нерухоме майно – приміщення магазину, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1, належним чином зареєстрував це право в бюро технічної інвентаризації. ОСОБА_7 з 2003 року фактично володіє й користується вказаним приміщенням магазину та звільняти його в добровільному порядку відмовляється. Після доповнення й уточнення позовних вимог позивач просив визнати за ним право власності на приміщення магазину; усунути перешкоди в користуванні зазначеним приміщенням шляхом виселення ОСОБА_7; зобов’язати ОСОБА_7 звільнити приміщення магазину від свого майна (товару); стягнути з ОСОБА_7 на його користь 183 825 грн. упущеної вигоди за період з травня 2008 року до вересня 2008 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 9 лютого 2009 року, позов задоволено частково. Усунуто ОСОБА_6 перешкоди в користуванні та розпорядженні належним йому приміщенням магазину, що розташоване в будинку АДРЕСА_1, шляхом виселення з нього ОСОБА_7; зобов’язано ОСОБА_7 звільнити приміщення зазначеного магазину від свого майна (товару); стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача 183 825 грн. упущеної вигоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_7 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 9 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 не може належним чином користуватися належним йому приміщенням магазину внаслідок перешкод, що чинить ОСОБА_7, яка фактично володіє й користується цим приміщенням, чим йому завдані збитки (упущена вигода).

З такими висновками судів повністю погодитись не можна.

За положеннями ст. ст. 321, 386, 387, 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Судом установлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 листопада 2008 року, затверджено мирову угоду між ОСОБА_6 і ОСОБА_8, відповідно до якої ОСОБА_8 у рахунок погашення боргу передала ОСОБА_6 приміщення магазину, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 і яке належало їй на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 6 лютого 2008 року. 13 травня 2008 року ОСОБА_6 зареєстрував право власності на зазначене нерухоме майно в бюро технічної інвентаризації. ОСОБА_7 фактично володіє та користується цим приміщенням для здійснення підприємницької діяльності.

Ураховуючи, що ОСОБА_7 не надала належних і допустимих доказів щодо законного користування спірним нежитловим приміщенням, висновок суду в частині задоволення позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю є законним й обгрунтованим.

Разом з тим за положеннями ст. ст. 213 - 215 ЦПК України та відповідно до роз’яснень, наданих в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення упущеної вигоди вказаним нормам закону не відповідає, оскільки такий висновок не мотивований, а єдиною підставою для стягнення на користь ОСОБА_6 збитків у сумі 183 825 грн. стала довідка приватного підприємця ОСОБА_9 з агенції нерухомості "НІКА" про ринкову вартість 1 кв. м. оренди нежитлового приміщення в районі розташування спірного приміщення. (а. с. 28 ). Указану довідку суд передчасно визнав достатнім доказом для задоволення позовних вимог.

Так, згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто позивач повинен довести, що з вини відповідачки він не отримав прибуток, на яким мав право розраховувати.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в цій частині, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 належним чином не перевірив; у порушення вимог ст. 303 ЦПК України передчасно послався на доказ, який не був поданий до суду першої інстанції, а саме: договір оренди спірного приміщення від 14 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та приватним підприємцем ОСОБА_10

Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

Оскільки апеляційний суд не з’ясував та не дослідив причини неподання ОСОБА_6 зазначеного доказу до суду першої інстанції або обставини, за яких цей договір судом першої інстанції не був досліджений (у випадку подання) з відповідною перевіркою запису технічної фіксації судового засідання, його висновки також не можна вважати законними й обгрунтованими.

Ураховуючи вказані процесуальні порушення та право апеляційного суду, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, на переоцінку доказів (невідповідність висновків суду обставинам справи), ухвала апеляційного суду в частині задоволення позову про стягнення упущеної вигоди підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 9 лютого 2009 року в частині залишення без змін рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2008 року про стягнення упущеної вигоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду.

У решті – судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.