Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 червня 2009 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 30 березня 2007 року він залишив свій автомобіль НОМЕР_1, на зберігання на території приватної стоянки, яка належить приватному підприємцю ОСОБА_4 і знаходиться на АДРЕСА_1. Зберігання автомобіля він оплатив, а працівник автостоянки ОСОБА_5 отримав від нього 5 грн., прийняв його автомобіль на зберігання та зробив відмітку в книзі реєстрації та обліку транспортних засобів.

У той же день ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки "Міцубісі", номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6, на зазначеній автостоянці здійснив наїзд на його автомобіль, пошкодивши його.

Згідно з висновком спеціаліста Західно-Українсько-Експертно-Консультативного Центру № 295/2 від 22 липня 2007 року розмір завданої шкоди становить 7 404 грн. 74 коп., а за проведення зазначеного товарознавчого дослідження ним було сплачено 580 грн.

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівців від 10 травня 2007 року ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні правопорушення за ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68 грн.

ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах із приватним підприємцем ОСОБА_4, яка на приватній стоянці зобов’язана була забезпечити цілісність і схоронність його автомобіля, який зберігався на автостоянці, та повернути йому після закінчення строку зберігання.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівців від 22 липня 2008 року до справи співвідповідачами було залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_3 просив стягнути із ОСОБА_4 7 984 грн. 74 коп. на відшкодування майнової шкоди, 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та стягнути солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати у справі.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 5 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 на відшкодування завданої шкоди 12 984 грн. 74 коп. та судові витрати в розмірі 994 грн.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 17 червня 2009 року рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 5 листопада 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 7 404 грн. 74 коп., на відшкодування моральної шкоди 2 тис. грн., а також судові витрати в розмірі 730 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд поклав обов’язок відшкодувати завдану шкоду на власника автостоянки ОСОБА_4

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Установлено, що 30 березня 2007 року біля 10 години 40 хвилин на території вказаної автостоянки ОСОБА_5, який не мав права на керування транспортними засобами та доручення на керування автомобілем марки "Міцубісі", номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7, з дозволу останньої, керуючи її автомобілем, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не витримав безпечний боковий інтервал та дистанцію, у результаті чого допустив наїзд на автомобіль ОСОБА_3

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівців від 10 травня 2007 року ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні правопорушення за ст. 124 КпАП України й накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68 грн.

Але, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначені обставини належної уваги не звернув і в рішенні не навів переконливих мотивів прийняття чи відмови в прийнятті цих доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України, я кщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Не можна погодитись із рішенням суду першої інстанції, оскільки суд дійшов висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 коштів на відшкодування шкоди без урахування ч. 4 ст. 1187 ЦК України.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 332, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 червня 2009 року та р ішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 5 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.