Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні Українські Технології" до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування та договору купівлі-продажу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні Українські Технології" на рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 березня 2009 року,

У травні 2008 року ТОВ "Новітні Українські Технології" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. було укладено договір дарування частини ремонтно-механічного цеху, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11. Указували, що 13 лютого 2007 року ОСОБА_3. продав спірний об’єкт ОСОБА_4 Посилаючись на те, що на час відчуження спірного майна на підставі договору дарування ОСОБА_2 не був його власником, просили визнати договір дарування та договір купівлі-продажу недійсними з підстав, передбачених ст. ст. 658, 659 ЦК України.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано частково недійсним договір дарування від 10 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. та договір купівлі-продажу від 13 лютого 2007 року укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_4 частини ремонтно-механічного цеху, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, а саме: частини відчуження на першому поверсі частини приміщення № 1 загальною площею 350 кв.м, приміщень № 2, 3, 4 загальною площею 125,3 кв.м. Зобов’язано ОСОБА_4 повернути ТОВ "Нові Українські Технології" частину вищезазначеного нерухомого майна. Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 24 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Новітні Українські Технології" просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що право власності ТОВ "Новітні Українські Технології" підлягає захисту відповідно до вимог ст. 388 ЦК України, оскільки на час укладення спірних договорів ОСОБА_2 не був власником частини відчужуваного майна.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог.

З висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом встановлено, що право власності ТОВ "Новітні Українські Технології" на частину спірного майна підтверджено договором купівлі-продажу від 26 березня 2004 року, зареєстрованим у Херсонському державному бюро технічної інвентаризації (а.с. 10-11). Право власності ОСОБА_2 на частину спірного майна, було зареєстровано відповідно до рішення місцевого суду Комсомольського району м. Херсона від 27 листопада 2002 року та рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 вересня 2004 року (а.с. 8), які станом на час укладення договору дарування були скасовані ухвалою Верховного Суду України від 27 вересня 2006 року, а справу передано на новий розгляд (а.с. 13-15). У травні 2008 року ТОВ "Новітні Українські Технології" звернулося до суду із позовом про визнання частково недійсними договору дарування, купівлі-продажу частини ремонтно-механічного цеху та зобов’язання повернути спірне майно (а.с. 4-7).

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Добросовісне придбання, відповідно до ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндікація).

З огляду на наявність підстав передбачених ст. 388 ЦК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування майна у ОСОБА_4., оскільки на час укладення договору дарування від 10 лютого 2007 року ОСОБА_2 не був власником відчужуваного майна. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції; у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки цього суду; не встановив та не зазначив у рішенні у чому полягає порушення судом першої інстанції вимог матеріального права; при ухваленні рішення узяв до уваги ті самі факти і обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, а дав їм власну оцінку; не звернув уваги на те, що у позовній заяві позивач просив витребувати майно із чужого незаконного володіння (а.с. 6).

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні Українські Технології" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 березня 2009 року скасувати, рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.