826/3820/16 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 19.07.2017 Прийняття

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова В.В. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі - Уповноважена особа Фонду; АТ "Дельта Банк", Банк відповідно), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 004-22547-250215, укладеного між позивачем та АТ "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлене наказом від 16 вересня 2015 року № 813 (зі змінами згідно наказу від 22 вересня 2015 року № 836);

зобов'язати відповідача подати Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 004-22547-250215 за рахунок Фонду (в межах гарантованої суми відшкодування - 200 000,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача не було правових підстав для визнання нікчемним згаданого вище договору банківського вкладу з підстав, встановлених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак позивача неправомірно позбавлено права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом в Банку.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 31 жовтня 2016 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 004-22547-250215, укладеного між ОСОБА_2 і Банком, та застосування наслідків нікчемності правочину, яке оформлене наказом від 16 вересня 2015 року № 813 (зі змінами згідно з наказом від 22 вересня 2015 року № 836).

Зобов'язав Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 004-22547-250215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування - 200000,00 грн.).

Присудив на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 грудня 2016 року залишив без змін постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 25 лютого 2015 року позивач та АТ "Дельта Банк" уклали договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 004-22547-250215 (далі - Договір банківського вкладу від 25 лютого 2015 року), за умовами якого Банк відкрив позивачу (Вкладнику) особовий рахунок № НОМЕР_2 для зарахування вкладу на обумовлену суму (7000,00 доларів США).

Того ж дня, 25 лютого 2015 року, позивач і Банк підписали додаткову угоду № 1 до Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року, за якою пункт 1.8 Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року викладено в новій редакції: "зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору Сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил (банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Дельта Банк", що затверджені рішенням Ради Директорів Банку від 20 березня 2013 року (зі змінами, внесеними згідно з Рішенням Ради Директорів від 14 січня 2015 року) до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються".

Згідно з платіжним дорученням № 46470467 від 25 лютого 2015 року на рахунок позивача (обумовленого Договором банківського вкладу від 25 лютого 2015 року) зараховано 7000,00 доларів США; призначення платежу: "переказ коштів від Наумова Андрія Володимировича".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 2 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

Рішенням № 147 від 3 серпня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжила строк на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" до 2 жовтня 2015 року.

2 жовтня 2015 року Правління Національного банку України ухвалило постанову за № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк". На підставі цієї постанови виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалила рішення № 181 від 2 жовтня 2015 року "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якої Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" призначено Кадирова В.В., якому делеговано всі повноваження ліквідатора цього банку. З прийняттям цього рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам їхніх вкладів в межах гарантованої суми відшкодування.

У справі встановлено, за наказом Уповноваженої особи Фонду від 16 вересня 2015 року № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (далі - Наказ від 16 вересня 2015 року) до договорів банківського вкладу (депозиту), які визнано нікчемними на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а з-поміж них - Договір банківського вкладу від 25 лютого 2015 року, застосовано наслідки нікчемності, які полягали у необхідності здійснення банківських проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до таких договорів, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на ці вкладні рахунки. Перерахування коштів відповідно до цього наказу має здійснюватися в автоматизованому порядку, після чого особам, договори банку з якими визнано нікчемними, необхідно було направити повідомлення про нікчемність правочину відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таке повідомлення (від 23 вересня 2015 року за № 8821/1930) позивач отримав, у зв'язку з чим і звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач як вкладник набула право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру. Суди відзначили, що законодавчих обмежень в частині походження коштів вкладу, тобто що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником, закон не встановлює. Відповідач не довів, що дії ОСОБА_7 щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок позивача суперечать закону, тому його доводи щодо нікчемності Договору банківського вкладу з цих мотивів безпідставні. Окрім того суди зазначили про те, що за умовами додаткової угоди № 1 до Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року обумовлено зарахування Вкладнику на рахунок як з власного поточного або вкладного рахунку Вкладника, відкритого в банку, так і шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору, що на їх думку також спростовує доводи відповідача про порушення позивачем умов Договору банківського вкладу.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів, оскільки зважаючи на встановлені в цій справі обставини вважає їх передчасними.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ).

За частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 26 Закону № 4452-VI у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини першої статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

За частиною другою цієї статті Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; '…' 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

За частиною першою статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Пунктом другим частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що під виведенням неплатоспроможного банку з ринку слід розуміти заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

За частиною першою статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Частинами третьою-п'ятою цієї статті передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3 - 5 частини другої статті 39 цього Закону, тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 цього Закону, строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п'ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації, то відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; '…'.

Відповідно до частини шостої цієї статті обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті '…'.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; '…' 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; '…' 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

За частиною четвертою статті 37 Закону № 4452-VI на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: '…' 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; '…'.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: '…' 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; '…'.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; '…'.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 44 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

За частиною другою статті 49 Закону № 4452-VI протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; '…' 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 49 Закону № 4452-VI реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини восьмої статті 49 Закону № 4452-VI вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (z1548-12) (далі - Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

За змістом пунктів 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

За пунктом 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства можна дійти висновку про те, що передбачені Законом № 4452-VI (4452-17) гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус передбачає, з-поміж іншого, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського вкладу.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 Цивільного кодексу України).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (стаття 1058 Цивільного кодексу України).

На рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу (стаття 1062 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення № 516), грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Для вкладників - фізичних осіб банк зобов'язаний установлювати однакові типові умови договору банківського вкладу (депозиту) відповідного виду, крім випадків, передбачених законодавством України.

За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 10.1 Інструкції якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу '…' між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок; '…'.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Судячи зі змісту наведених вище положень Інструкції при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір (у будь-який спосіб: готівкою через касу банку або ж шляхом безготівкового перерахунку з іншого власного рахунку в банку). Заборону на зарахування на вкладний (депозитний) рахунок вкладника коштів (як умову, з якою пов'язано факт укладення договору банківського вкладу (депозиту) від третіх осіб (не сторін за договором) прямо передбачено пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Дельта Банк", затверджених Радою Директорів АТ "Дельта Банк" 20 березня 2013 року. За цими ж Правилами зарахування/внесення вкладу на рахунок має здійснити вкладник (пункт 5.5. Правил).

Як з'ясували суди попередніх інстанцій, позивача не включено до Переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

За змістом пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підставою нікчемності правочину є, зокрема, те, що його укладення має на меті надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до пункту 5-4 статті 2 Закону № 4452-VI кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів до банку визначено у статті 52 Закону № 4452-VI. За змістом частини першої цієї статті кредиторами четвертої черги, вимоги яких підлягають задоволенню за рахунок коштів, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, є вкладники - фізичні особи (у тому числі фізичні особи - підприємці), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Стверджуючи про помилковість висновків відповідача щодо наявності ознак нікчемності Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року суди попередніх інстанцій, зокрема, констатували, що цей Договір не містить умов про платіж чи передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), а доводи відповідача, якими він обґрунтовує свою позицію стосуються іншої особи, яка не є стороною Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року. З цих мотивів суди попередніх інстанцій вирішили не брати до уваги такі доводи відповідача у цій справі.

На думку колегії суддів, аргументи відповідача в цій частині все ж мали б бути враховані, а обставини, які він доводить, - з'ясованими, оскільки вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Так, за умовами Договору банківського вкладу і додаткової угоди до нього, які підписано 25 лютого 2015 року, позивачу відкрито в АТ "Дельта Банк" депозитний рахунок у доларах США, кошти на який (в сумі 7000,00 доларів США) надійшли від іншого клієнта АТ "Дельта Банк" - ОСОБА_7

Зарахування/внесення коштів на депозитний рахунок вкладника у такий спосіб обумовлено в додатковій угоді до Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року, в якій водночас є застереження про відступлення у цьому конкретному випадку від вимог пункту 5.11 Правил Банку.

Уповноважена особа Фонду стверджує, що внаслідок укладення Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року і додаткової угоди до нього ОСОБА_7 (який після запровадження процедури ліквідації Банку набув статус його кредитора) отримав можливість збільшити суму відшкодування за своїм вкладом у цьому Банку.

Як висновується з пояснень відповідача і наявних у матеріалах справи документах, ОСОБА_7 мав вклад в АТ "Дельта Банк", сума якого перевищує гарантовану суму, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Станом на дату укладення Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року ОСОБА_7 ще не був "кредитором" Банку, але у зв'язку із запровадження в Банку тимчасової адміністрації, а потім процедури його ліквідації отримав право на звернення з кредиторськими вимогами (на суму, що перевищує гарантовану суму відшкодування за рахунок коштів Фонду).

Як з'ясувалось під час тимчасової адміністрації загальна сума кредиторських вимог зазначеного вкладника зменшилась у зв'язку з перерахуванням частини належних йому коштів на рахунок позивача. Отож відповідач вважає, що кошти, які опинились на депозитному рахунку позивача були частиною кредиторської заборгованості Банку перед ОСОБА_7 Відповідно внаслідок зарахування частини цих коштів позивачу загальна сума вкладу(-ів) ОСОБА_7 зменшилась, а частка його кредиторської заборгованості стала "вкладом", відшкодування якого здійснюється за рахунок коштів Фонду (а не за рахунок ліквідної маси Банку). Власне цим відповідач і обґрунтовує отримання кредитором не передбачених законодавством переваг у задоволенні своїх вимог, що в підсумку й слугувало підставою для визнання Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року нікчемним і прийняття оскарженого наказу від 16 вересня 2015 року.

У справі, що розглядається, суди не з'ясовували, чи дійсно у ОСОБА_7 був вклад в Банку і на яку суму, відтак чи отримав він гарантовану суму відшкодування за своїми вкладами (у зв'язку з визнання Банку неплатоспроможним); чи звертався ОСОБА_7 до Уповноваженої особи Фонду з кредиторськими вимогами і на яку суму, а також яку суму із заявлених ним кредиторських вимог було акцептовано (з огляду на доводи відповідача про те, що одна і та ж сума коштів (залучених як "вклад") може підлягати подвійному відшкодуванню).

За умовами Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року зарахування вкладу на рахунок вкладника є необхідною умовою, з якою пов'язується факт укладення цього договору. У справі з'ясовано, що позивач укладала з Банком Договір банківського вкладу від 25 лютого 2015 року самостійно і на своє ім'я (про третіх осіб у ньому не йдеться), отож тут мала б бути дотримана послідовність тих дій, яку встановлено Інструкцією при відкритті рахунку.

На думку колегії суддів суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам відповідача про те, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи (вкладника) коштів від третьої особи (не сторони за договором банківського вкладу (депозиту), як і ситуативна зміна типових умов договору банківського вкладу суперечить законодавству і внутрішнім документам Банку, зокрема положенням пункту 10.1 Інструкції, а також пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ "Дельта Банк", затверджених Радою Директорів 20 березня 2013 року. Стосовно Правил варто відзначити, що Банк як публічна установа, яка надає свої послуги невизначеному колу осіб, зобов'язаний здійснювати свою діяльність у відповідності з вимогами законодавства та на однакових (заздалегідь встановлених) для усіх правилах обслуговування. За цими затвердженими правилами мали б діяти як сам банк, так і його клієнти, які, укладаючи певний правочин з банком, тим самим погоджуються з умовами надання банківських послуг, а також умовами договору (-ів) банківського вкладу (депозиту) відповідного виду, які банк пропонує своїм клієнтам. Відступлення від правил, встановлених внутрішніми документами банку, за відсутності для цього законних підстав, може за певних обставин свідчити про непередбачені/необґрунтовані переваги для окремого клієнта (вкладника).

Крім того, відповідач стверджував про те, що Договір банківського вкладу від 25 лютого 2015 року укладено у період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", за якою, зокрема, зупинено відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в АТ "Дельта Банк". Про цю постанову керівництву повідомлено 15 січня 2015 року, чим і обґрунтовано проведення перевірки на предмет виявлення нікчемних правочинів, укладених після цієї дати. Хоч зазначена обставина не є достатньою підставою для висновку про нікчемність Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року, але в контексті спірних відносин, які виникли у зв'язку з укладенням цього Договору, їй теж потрібно взяти до уваги, надаючи правову оцінку діям Банку при укладенні правочину з позивачем.

Встановлені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підстави, за наявності яких правочин є нікчемним передбачають необхідність з'ясування низки фактів, оцінювати які потрібно у сукупності взаємозв'язку одне з одним. На думку колегії суддів, відсутність в Договорі банківського вкладу від 25 лютого 2015 року і додатковій угоді до нього умов щодо надання переваги конкретному кредитору не є переконливим свідченням відсутності передбачених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підстав, з якими цей Закон пов'язує нікчемність правочину.

Без з'ясування обставин, які на думку відповідача свідчать про те, що укладення АТ "Дельта Банк" з позивачем Договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року призвело до збільшення розміру суми вкладу кредитора Банку ОСОБА_7 (якого не було залучено до участі у розгляді цієї справи), яка може бути відшкодована за рахунок коштів Фонду, висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність Уповноваженою особою Фонду правомірності оскарженого Наказу від 16 вересня 2015 року є поспішними.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що у цій справі суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин, необхідних для повного, всебічного і об'єктивного її розгляду та вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог.

Позаяк рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів, про перегляд яких подано касаційну скаргу, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.