163/1797/16-а Про скасування постанови у справі про порушення митних правил - 19.07.2017 Прийняття

за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 21 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Митниця, Львівська митниця ДФС) про скасування постанови від 27 травня 2016 року в справі про порушення митних правил № 1887/20900/16, за якою його визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого статтями 469, 485 Митного кодексу України (далі - МК) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 89064,81 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними порушеннями ОСОБА_2 від 27 травня 2016 року № 1887/20900/16 його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтями 469, 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 89064,81 гривень.

Підставою притягнення його до відповідальності слугувало те, що 31 жовтня 2014 року ним через митний пост "Краковець" згідно митної декларації типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/943434 від 29 жовтня 2014 року було ввезено на митну територію України товар, що перебуває під митним контролем: вантажний автомобіль марки "MERCEDES-BENZ", реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов номер НОМЕР_1, рік виготовлення - 2007.

Відповідно до митної декларації він зобов'язувався доставити цей товар до Ягодинської митниці Міндоходів в термін до 10 листопада 2014 року. Однак автомобіль у Волинську митницю ДФС станом на 12 березня 2016 року не надійшов.

З викладеними обставинами позивач не погоджується, вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам справи, адже він виступив лише перевізником вантажного автомобіля через кордон до підприємства отримувача. Крім цього, виносячи оскаржувану постанову відповідач не дотримався вимог закону. У зв'язку з наведеним, просив суд визнати постанову протиправною та такою, яка прийнята без належного проведення процесуальних дій, без врахування всіх обставин справи та без врахування наявних доказів і фактів, що були ним надані.

Любомльський районний суд Волинської області постановою від 21 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, позовні вимоги задовольнив повністю.

Визнав протиправною та скасував постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 у справі про порушення митних правил № 1887/209500/2016 від 27 травня 2016 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 469 та статтею 485 Митного кодексу України

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати їхні рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач у своїх запереченнях посилаючись на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 через митний пост "Краковець" ввіз на митну територію України згідно митної декларації типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/943434 від 29 жовтня 2014 року товар, що перебуває під митним контролем, а саме: вантажний автомобіль марки "MERCEDES-BENZ VITO 120 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов номер НОМЕР_1, рік виготовлення - 2007.

У відповідності до митної декларації ОСОБА_1 зобов'язувався доставити автомобіль до Ягодинської митниці Міндоходів в термін до 10 листопада 2014 року. Однак, автомобіль на Ягодинську митницю Міндоходів не надходив.

17 квітня 2015 року Львівська митниця ДФС склала протокол за № 0831/20900/15 про порушення митних правил та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 МК України.

В рамках операції "Рубіж-2015" та на виконання вимог листа № 8606/7/99-99-24-02-01-17 від 12 березня 2016 року Львівська митниця ДФС провела перевірку фактів не доставок товарів до митниць призначення.

Згідно інформації УОМК ВКПК Львівської митниці ДФС, вантажний автомобіль марки "MERCEDES-BENZ VITO 120 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов номер НОМЕР_1, 2007 року виготовлення, який у відповідності до митної декларації типу № 205000000/2014/943434 від 29 жовтня 2014 року мав бути доставлений ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС, станом на час перевірки не доставлений.

Відповідно до службової записки ВКПТ УОМК Львівської митниці ДФС від 15 березня 2016 року № 533/10/13-70-24-02/48-ЕП митні платежі, що підлягали сплаті при ввезенні на митну територію України вантажного автомобіля "MERCEDES-BENZ VITO 120 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов номер НОМЕР_1, 2007 року виготовлення, станом на дату перетину митного кордону України, становлять 29688, 27 гривень.

16 травня 2016 року головний державний інспектор відділу протидії митним правопорушенням УБ з МП Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 склав протокол за № 1887/20900/16 про порушення митних правил ОСОБА_1, згідно з яким дії позивача мають ознаки складу порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 469 та статті 485 Митного кодексу України.

27 травня 2016 року заступник начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 виніс постанову за № 1887/209500/2016 у справі про порушення митних правил, якою за порушення митних правил, передбачених статтею 485 та статтею 469 Митного кодексу України, притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 89064,81 гривень (300 відсотків несплаченої суми митних платежів).

Кваліфікувавши дії позивача зокрема за статтею 485 Митного кодексу України, відповідач розцінив їх як такі, що спрямовані на використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржену постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не є суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення передбачені частиною другою статті 469 та статті 485 МК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовуються Митним кодексом України (4495-17) , Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) та є публічно-правовими, оскільки стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Відповідно до статті 319 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У кожному випадку виявлення факту порушення митних правил, посадова особа, яка виявила дане правопорушення, зобов'язана скласти протокол про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути заведена тільки в тому випадку, коли є достатні дані, які свідчать про наявність ознак правопорушення. Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.

Відповідно до частини першої статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За статтею 485 МК заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства є підстави погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, '…'.

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Згідно з частиною другою статті 469 Митного кодексу України зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації-отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації-отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з аналізу наведених нормативно-правових актів колегія суддів дійшла висновку, що суб'єкт порушень митних правил, визначених вказаними статтями є спеціальним, тобто крім загальних ознак, визначених частиною другою статті 459 Митного кодексу України, наділений ще й спеціальними додатковими ознаками. В даному випадку це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (декларант).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач до таких не належить, оскільки згідно інвойсу № 106.10.EXP.2014 від 29 жовтня 2014 року продавцем транспортного засобу "MERCEDES-BENZ VITO 120 CDІ", кузов номер НОМЕР_1, 2007 року виготовлення, згідно контракту від 11серпня 2014 року № 11/08/2014 була фірма POLTRED CORPORATION (Республіка Панама), а покупцем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріор Контракт" (Україна, Волинська область, Володимир-Волинський район, село Березовичі).

Крім цього, у графі 8 митної декларації типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/943434 від 29 жовтня 2014 року одержувачем/імпортером вказаного транспортного засобу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріор Контракт", яке відповідно до графи 9 вказаної декларації є також відповідальним за фінансове врегулювання перевезення транспортного засобу.

Таким чином, товар - вантажний автомобіль "MERCEDES-BENZ VITO 120 CDI", кузов номер НОМЕР_1, 2007 року виготовлення, ввозився на митну територію України Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріор Контракт" та декларувався вказаним підприємством згідно з митною декларацією типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/943434 від 29 жовтня 2014 року, а позивач ОСОБА_1 виконував лише функцію перевізника, що підтверджується також виданим 29 жовтня 2014 року директором ТОВ "Пріор Контракт" дорученням.

У протоколі про порушення митних правил № 1887/20900/16 зазначено, що ОСОБА_1 без дозволу органу доходів і зборів неправомірно розпорядився транспортним засобом, митне оформлення, якого не закінчено, таким чином дії останнього мають ознаки порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 469 МК України.

Однак, належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 розпорядився вищевказаним транспортним засобом, митним органом не надано.

Відповідно до статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 459 Митного кодексу України, встановлено, що суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Стаття 4 Митного кодексу України дає визначення поняття посадових осіб підприємств - це керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Будь-які документи, зокрема трудовий договір, який регулює відносини між працедавцем і працівником в Україні, і підтверджують той факт, що ОСОБА_1 є посадовою особою ТзОВ "Пріор Контракт" в матеріалах справи відсутні, а долучена копія доручення засвідчена підписом ТОВ "Пріор Контракт" доводить ту обставину, що ОСОБА_1 діяв в інтересах товариства, тобто не є суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення передбачені частиною другою статті 469 та статті 485 МК України в розглядуваному випадку.

Згідно з частиною першою статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, який переглядав постанову суду першої інстанції прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

За частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 21 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року в цій справі залишити без змін.