Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 9 квітня 2009 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 убив її сина - ОСОБА_8

Вироком Жовтневого райсуду м. Луганська від 5 березня 1999 року ОСОБА_7 було засуджено за ст. 94 КК України (в редакції 1960 року) до 8 років позбавлення волі.

Рішенням Жовтневого райсуду м. Луганська від 15 липня 2005 року було встановлено факт знаходження її на утриманні ОСОБА_8 з грудня 1989 року до 26 квітня 1997 року. Від тієї суми заробітної плати, яку отримував її син, їй надходила 1/3 частина цієї плати.

Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування шкоди по 660 грн. 56 коп. щомісяця довічно та витрати за надання правової допомоги в сумі 800 грн.

У процесі розгляду справи позивачка уточнила розмір відшкодування шкоди, просила стягнути з відповідача на її користь по 373 грн. 63 коп. щомісяця довічно.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 9 квітня 2009 року, позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на відшкодування шкоди по 373 грн. 63 коп. щомісяця, починаючи з 5 квітня 2007 року, а також стягнути з відповідача судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення; в задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про зміну судових рішень у частині розміру відшкодування шкоди, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неповне з'ясування обставин, які суди вважали доведеними, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 461 ЦК Української РСР 1963 року в разі ушкодження здоров'я громадянина, який не підлягає державному соціальному страхуванню, організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому витрати, пов'язані з відновленням його здоров'я, а також шкоду, викликану втратою або зменшенням його працездатності, в розмірі, обчислюваному стосовно до заробітної плати (заробітку) відповідної категорії робітників і службовців, якщо інше не передбачено законом. В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди, що обчислюється у встановленому вище порядку, мають громадяни, зазначені в ч. 2 ст. 456 цього Кодексу на строки, зазначені у ч. 3 тієї ж статті.

Частиною 2 ст. 456 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Судами встановлено наступне.

Позивачка є матір'ю ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 убив ОСОБА_8, в зв'язку з чим вироком Жовтневого райсуду м. Луганська від 5 березня 1999 року ОСОБА_7 було засуджено за ст. 94 КК України (в редакції 1960 року) до 8 років позбавлення волі.

Рішенням Жовтневого райсуду м. Луганська від 15 липня 2005 року встановлено факт знаходження ОСОБА_6 на утриманні ОСОБА_8 з грудня 1989 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким по суті погодився й суд апеляційної інстанції, застосував до спірних правовідносин ст. 456, 461 ЦК Української РСР 1963 року та виходив із того, що позивачка має право на відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної смертю її сина; визначив розмір такого відшкодування в розмірі, обчислюваному стосовно до заробітної плати (заробітку) відповідно категорії робітника – плавильника металів та сплавів, у межах позовних вимог.

З такими висновками судів можна погодитися.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 9 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.