Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" (далі – ТОВ "НВП "Присадки" про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ТОВ "НВП "Присадки" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 5 березня 2009 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "НВП "Присадки" про накладення дисциплінарних стягнень незаконними, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що з жовтня 2005 року працювала у відповідача на посаді бухгалтера першої категорії.

17 березня 2008 року директором ТОВ "НВП "Присадки" був виданий наказ № 26 про переведення її на інше робоче місце до виробництва технічних олив, яке знаходиться на території акціонерного товариства "Укрнафта".

Не дивлячись на те, що цей наказ суттєво змінив істотні умови праці, всупереч вимогам закону вона не була вчасно повідомлена про це.

Наказом № 29 від 18 березня 2008 року на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за відсутність на робочому місці більше трьох годин з 8 години до 11 години ранку, не зважаючи на її пояснення про те, що вона у цей час перебувала на попередньому місці роботи.

Наказом № 31 від 19 березня 2008 року на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за порушення трудової дисципліни, зокрема відсутність на робочому місці більше трьох годин. Усупереч вимогам ст. 149 КЗпП України адміністрацією відповідача не було з’ясовано причину відсутності позивачки на робочому місці та не було запропоновано надати пояснення з цього приводу.

В цей день вона була на лікарняному.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, всупереч вимогам п. 8.9 Колективного договору ТОВ "НВП "Присадки" адміністрація відповідача виплатила їй грошову допомогу в розмірі 500 грн., а не 1 500 грн. як передбачено договором.

Враховуючи численні порушення, допущені адміністрацією, 21 березня 2008 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з невиконанням керівництвом ТОВ "НВП "Присадки" законодавства про працю, умов колективного трудового договору.

Проте згідно наказу № 9-к від 21 березня 2008 року позивачку звільнено за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Посилаючись на незаконне звільнення з підстав ч. 1 ст. 38 КЗпП України, які не були зазначені у заяві, чим їй заподіяна моральна шкода, ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 листопада 2008 року позов задоволено. Постановлено визнати накази директора № 29 від 18 березня 2008 року та № 31 від 19 березня 2008 року про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді доган на ОСОБА_1 – недійсними; змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1, зазначені в наказі № 9-к від 21 березня 2008 року на звільнення з роботи за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України); стягнути з ТОВ "НВП "Присадки" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 6 810 грн. та 10 тис. грн.. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 5 березня 2009 року зазначене рішення суду в частині визнання наказу № 31 від 19 березня 2008 року незаконним скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимог; змінено рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а саме зменшено розмір такого відшкодування до 3 тис. грн.

У касаційній скарзі ТОВ "НВП "Присадки" просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим частково погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що адміністрацією ТОВ "НВП "Присадки" допущені численні порушення норм трудового законодавства у зв’язку з чим позивачка підлягає звільненню з роботи з підстав передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, передбаченої ст. 44 КЗпП України. Порушення законних прав ОСОБА_1 призвело до її моральних страждань, чим їй завдано моральної шкоди, яка також підлягає відшкодуванню.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Частиною 3 ст. 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Заперечуючи проти позову ТОВ "НВП "Присадки" посилалося на те, що товариством не було допущено ніяких порушень трудового законодавства, оскільки ОСОБА_1 не було переведено на іншу роботу, а було переміщено її робоче місце у інше приміщення підприємства у тому ж населеному пункті, наказ № 31 від 19 березня 2008 року про накладання на позивачку дисциплінарного стягнення був анульований наказом директора товариства № 31/2 від 20 березня 2008 року, усі суми належні ОСОБА_1 при звільненні були їй вчасно виплачені.

Суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 212- 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; заперечень ТОВ "НВП "Присадки" належним чином не перевірив; не дослідив і не дав оцінки підставам та умовам зміни місця роботи позивачки; не встановив і не зазначив у рішенні обставин і доказів, які свідчать про те, що відповідач не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору; належним чином не вмотивував та не обґрунтував висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Всупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і лише частково змінив рішення суду першої інстанції.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 5 березня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.