Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним та виселення,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на її чоловіку ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, 21 липня 2005 року за договором дарування вони передали зазначену квартиру у власність неповнолітньому сину відповідачів – ОСОБА_5, однак такий договір вони уклали під впливом погроз із боку відповідачів, у період зловживання алкоголем, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, до того ж вважали, що укладають договір довічного утримання, натомість нотаріус не роз’яснила їм наслідків угоди, згодом її чоловік помер, а відповідачі вселилися в квартиру й застосовують до неї фізичне насильство, в зв’язку з чим вона не має змоги користуватися житлом.

Позивачка просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 21 липня 2005 року між нею, ОСОБА_4 та відповідачами, що діяли від імені неповнолітнього ОСОБА_5, та виселити відповідачів із зазначеної квартири.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено й постановлено виключити з його мотивувальної частини посилання на норми ст.ст. 726- 728 ЦК України та висновки про пропуск позивачкою строку на звернення до суду з позовом про розірвання договору дарування; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.