Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Черпака Ю.К.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича (далі - старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України Мурихіна С.В.), Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДДВС МЮ України) про визнання протиправним та скасування постанови,

за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України Мурихіна С.В. від 27 листопада 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49492682 щодо примусового виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 826/13135/14 про поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 серпня 2014 року згідно з виконавчим листом № 826/13135/14, виданим Окружним адміністративним судом м. Києва 10 квітня 2015 року; зобов'язати ВПВР ДДВС України МЮ України прийняти до виконання та відкрити провадження згідно з виконавчим листом № 826/13135/14, виданим Окружним адміністративним м.Києва 10 квітня 2015 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 серпня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України Мурихіна С.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49492682 від 27 листопада 2015 року щодо примусового виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 826/13135/14 про поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 серпня 2014 року згідно з виконавчим листом № 826/13125/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 10 квітня 2015 року. Зобов'язано ДДВС МЮ України прийняти до виконання та відкрити провадження згідно з виконавчим листом № 826/13125/14, виданого Окружним адміністративни судом м. Києва 10 квітня 2015 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пентенціарної служби України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/13135/14 від 12 лютого 2015 року і ухвалено нову постанову, якою частково задоволено позов ОСОБА_3 Визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 683-р (683-2014-р) "Про звільнення ОСОБА_3 з посади голови Державної пенітенціарної служби України", накази Державної пенітенціарної служби України від 14 серпня 2014 року № 118 о/с та від 15 серпня 2014 року № 119 о/с. Поновлено ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України та стягнуто з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 серпня 2014 року. В іншій частині позову відмовлено.

Окружним адміністративним судом м. Києва 10 квітня 2015 року видано 2 виконавчих листа про визнання протиправними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 683-р (683-2014-р) "Про звільнення ОСОБА_3 з посади голови Державної пенітенціарної служби України", наказів Державної пенітенціарної служби України від 14 серпня 2014 року № 118 о/с та від 15 серпня 2014 року № 119 о/с; поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 серпня 2014 року.

Так, в одному із виконавчих листів в графі "відомості про боржника" було зазначено - Кабінет Міністрів України, а в іншому - Державну пенітенціарну службу України.

ОСОБА_3 24 листопада 2015 року звернувся до ДДВС МЮ України з заявою про примусове виконання рішення суду у справі № 826/13135/14, в якій просив відкрити виконавче провадження стосовно поновлення його на посаді голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 серпня 2014 року. До заяви було долучено 1 виконавчий лист, виданий 10 квітня 2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва, у якому боржником зазначено - Кабінет Міністрів України.

Старшим державним виконавцем ВПВР ДД ВС МЮ України Мурихіним С.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27 листопада 2015 року ВП № 49492682 на підставі пункту 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV (далі - Закон № 606-ХIV (606-14) ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 11 Закону № 606-ХIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої вказаної статті державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 17 Закону № 606-ХIV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1 частини другої даної статті відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до вимог статті 18 Закону № 606-ХIV у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно зі статтею 25 Закону № 606-ХIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктом 8 частини першої статті 26 Закону № 606-ХIV передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Так, відповідач відмовляючи у відкритті виконавчого провадження виходив з того, що у пред'явленому виконавчому документі та заяві стягувача зазначено про необхідність стягнення середнього заробітку та поновлення на посаді, що унеможливлює виконання рішення, оскільки вказані заходи примусового виконання виконуються різними способами та вчиненням виконавчих дій.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач відмовляючи у відкритті виконавчого провадження за поданим позивачем виконавчим листом діяв всупереч вимог статтей 18, 22 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки подання позивачем заяви про примусове виконання рішення суду з виконавчим листом, де у відомостях про боржника вказано - Кабінет Міністрів України, не перешкоджало відповідачу у відкритті виконавчого провадження стосовно поновлення позивача на посаді. Також суди вказали, що відповідачем правомірно відмовлено у відкритті виконачого провадження в частині примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки для виконання вказаної частини судового рішення позивачем не було надано інший оригінал виконавчого листа, де у відомостях щодо боржника зазначено - Державну пенітенціарну службу України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо того, що у відповідача був відсутній обов'язок щодо відкриття виконавчого провадження в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Державної пенітенціарної служби України, оскільки у поданому до виконавчої служби виконавчому листі боржником зазначено - Кабінет Міністрів України, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження в цій частині.

Проте, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку задовольняючи позов в частині вимоги про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України Мурихіна С.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49492682 від 27 листопада 2015 року щодо примусового виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 826/13135/14 про поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 серпня 2014 року згідно з виконавчим листом № 826/13125/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 10 квітня 2015 року, оскільки в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України виконавче провадження підлягало відкриттю.

Тому рішення суду першої інстанцій в цій частині підлягає зміні.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ВПВР ДДВС України МЮ України прийняти до виконання та відкрити провадження згідно з виконавчим листом № 826/13135/14, виданим Окружним адміністративним м.Києва 10 квітня 2015 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України та стягнення з Державної пенітенціарної служби України на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 серпня 2014 року, то вони підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Адміністративні суди згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 2 частини першої цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.

Права державного виконавця, в тому числі при відкритті виконавчого провадження, чи відмови у відкритті врегульовані Законом № 606-XIV (606-14) . При цьому суб'єкт владних повноважень врахує ряд факторів необхідних для прийняття відповідного рішення, тому суд може лише зобов'язати відповідача вчинити певні дії по прийняттю виконавчого листа до виконання та винесення рішення відповідно до Закону № 606-XIV (606-14) .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язання відповідача вирішити питання про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом в цій частині позовних вимог.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 222, 221, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року змінити, виклавши абзаци 2 та 3 резолютивної частини у наступній редакції: "Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49492682 від 27 листопада 2015 року щодо примусового виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 826/13135/14 про поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України згідно з виконавчим листом № 826/13125/14, виданим Окружним адміністративним судом м. Києва 10 квітня 2015 року.

Зобов'язати Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) вирішити питання про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 826/13125/14, виданим Окружним адміністративни судом м. Києва 10 квітня 2015 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді голови Державної пенітенціарної служби України."

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.