Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Донця О.Є., Єрьоміна А.В.,

секретарі судового засідання: Гуловій О. І.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Факторинг" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Факторинг" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року,

У провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва є адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Факторинг" (далі - Товариство) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. (далі - Уповноважена особа Фонду) про визнання неправомірним рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними низки договорів відступлення права вимоги, укладених між Товариством та публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції", та наказу відповідача від 16 жовтня 2015 року № 51-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних право чинів (договорів)" в частині, що стосується Товариства.

Ухвалою від 20 жовтня 2016 року Окружний адміністративний суд м. Києва зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду справи № 1-26/2016 (№ 2-4/2016) за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Зупиняючи провадження в справі суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 Закону) та має застосовуватися до спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 8 грудня 2016 року залишив зазначену ухвалу суду без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При прийнятті цієї ухвали колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який на теперішній час є чинним.

За приписами частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, прийняття Конституційним Судом України рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не вплине на спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 167, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Факторинг" задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року в цій справі - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.