Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Костенка А.В., Романюка Я.М., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Третя Сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на спадщину на частину будинку та земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 3 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2009 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після смерті його бабки, ОСОБА_3, відкрилася спадщина на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1. Її спадкоємцями є її діти: відповідач у справі і ОСОБА_4., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач у справі є сином останньої, тобто на день смерті бабки спадкує частку матері як правонаступник. Вони з відповідачем постійно мешкали у спірному будинку, фактично прийняли спадщину, проте ОСОБА_2. оформив свідоцтво про право на спадщину лише на себе, порушивши право позивача. Крім того, померла володіла земельною ділянкою площею 0,0890 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 що відповідає належної їй 1/2 частини будинку, розташованого на ній. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив визнати свідоцтва про право на спадщину частково недійсним в частині 1/4 частини спірного будинку, визнати за ним право власності на спадщину – на 1/4 частину спірного будинку та 1/4 частину зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 3 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2009 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 3 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.