Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Загороднього А.Ф.,

Штульман І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 02 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років;

зобов'язати відповідача провести з 23 березня 2016 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII (1789-12) ) у розмірі 90 відсотків розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 23 березня 2016 року № 18-500зп, без обмеження максимального розміру та виплатити різницю у розмірі пенсії за минулий час (за останні 12 місяців), тобто з 1 квітня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що має право на перерахунок пенсії за вислугу років в зв'язку з черговим підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, проте відповідач протиправно відмовив йому у здійсненні такого.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови у перерахунку ОСОБА_4 пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури; зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_4 перерахунок призначеної пенсії з 23 березня 2016 року на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 23 березня 2016 року № 18-500зп, виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов повністю.

Представник відповідача в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог позивача заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 22 грудня 2004 року і отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII у розмірі 90 відсотків від суми його заробітної плати.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) відбулося підвищення заробітної плати працівників прокуратури.

24 березня 2016 року позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку його пенсії з урахуванням розміру заробітної плати за посадою старшого прокурора відділу, яку позивач займав до виходу на пенсію, зазначеної в довідці Генеральної прокуратури України від 23 березня 2016 року № 18-500зп.

29 березня 2016 року позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку його пенсії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-XII (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників; перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії; якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців; перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Пунктом 3 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) (набрав чинності з 1 січня 2015 року) частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Згідно з частиною тринадцятою статті 50-1 Закону № 1789-XII (в редакції, чинній до 15 липня 2015 року) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ), згідно пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-XII (1789-12) , крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VI умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (24 березня 2016 року) частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону № 1789-XII (1789-12) втратили чинність. Оскільки на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VI не визнано неконституційними, а стаття 50-1 Закону № 1789-XII (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) застосуванню не підлягала, то дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії є правомірними.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги, за наведеного вище в цій ухвалі, не дають підстав для висновку про прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду даної справи неправильного рішення, а тому підстав для скасування останнього колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .