63407св08 Про стягнення заборгованості та середнього заробітку - 25.11.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради про стягнення заборгованості та середнього заробітку,

У червні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що з 18 лютого 2008 року до 12 травня 2008 року працював двірником у ЖЕО 606 та звільнився за власним бажанням. За період роботи відповідач неправильно нараховував йому заробітну плату за роботу у вихідні та святкові дні, не оплатив сплачені ним 30 грн. за проходження медичного огляду та неправильно здійснював утримання з нарахованої заробітної плати. Крім того, в день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, відмовляючи у позові, виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження допущенної відповідачем затримки у розрахунку при звільненні або неправильності нарахування заробітної плати.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 18 лютого 2008 року до 12 травня 2008 року працював двірником у ЖЕО 606 та звільнився за власним бажанням.

Заявляючи позов, ОСОБА_1 указував, що при звільненні не отримав 500 грн. заробітної плати за 10 днів, які працював у травні 2008 року та 100 грн. компенсації за невикористану відпустку, за лютий, березень, квітень 2008 року відповідач неправильно нараховував заробітну плату, неправильно проводив відрахування на соціальне страхування, профспілкові внески та субвенції.

У заяві до суду, яка міститься на а.с. 10 ОСОБА_1. також зазначено про сплату 30 грн. за проходження медичної комісії, які відповідач не повернув. Про проходження медичного огляду є довідка поліклініки на а.с. 11.

У порушення вимог ст. 213 ЦПК України суд не перевірив доводи ОСОБА_1. про те, що заяву та квитанцію про сплату 30 грн. за медичний огляд він передав до бухгалтерії.

Крім того, суд не перевірив доводи позивача про утримання із його заробітної плати витрат на соціальне страхування, оскільки він є пенсіонером і не повинен сплачувати ці суми, а також те, що за чотири місяці відповідач проводив такі відрахування, однак питання про їх повернення вирішено не було, не перевірив, що ОСОБА_1 працював 11 травня 2008 року у вихідний, однак заробітна плата в необхідному розмірі не була нарахована. Суд послався в рішенні на те, що 12 травня 2008 року позивачу був наданий вихідний день, однак при цьому суд не звернув уваги, що 12 травня 2008 року позивач вже був звільнений з роботи.

Апеляційний суд, залишаючи рішення районного суду без змін, вказані недоліки не усунув.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.