Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – другий відділ реєстрації актів громадянського стану Приморського управління юстиції в м. Одесі, про зміну прізвища дитини за касаційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 9 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що від шлюбу з відповідачкою мають дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент народження дитини в нього і у відповідачки було прізвище ІНФОРМАЦІЯ_2, тому у свідоцтві про народження доньки було зазначено це прізвище.

У 2006 році він та відповідачка змінили свої прізвища – він на ОСОБА_1, а відповідачка на ОСОБА_2, що підтверджується відповідними документами.

Їхня донька досягла чотирнадцятирічного віку та згодна змінити прізвище на ОСОБА_1, проте відповідачка не надає на це своєї згоди.

З підстав ст. 148 Сімейного кодексу України (далі - СК України) просив позов задовольнити – змінити прізвище неповнолітньої ОСОБА_4 на ОСОБА_4

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 9 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та змінюючи прізвище неповнолітньої ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що дитина є громадянкою України, мешкає з ОСОБА_1, згодна змінити прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_4.

Проте повністю погодитися з такими висновками не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст. 148 СК України у разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

На порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду взагалі не містить будь-яких доводів, передбачених законом, які взяті судом до уваги при задоволенні позову. Зокрема, у ньому відсутні висновки про виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, не зазначені докази, що їх стверджують. Не йдеться в рішенні й про будь-які інші обставини, що б засвідчували відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Крім того, у матеріалах справи наявні докази набуття 21 червня 2006 року французького громадянства відповідачкою ОСОБА_2 та її неповнолітньою дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також свідоцтво про народження ОСОБА_4, в якому зазначено про її французьке громадянство (а. с. 81, 93).

У процесі розгляду справи представник відповідачки, як і сама відповідачка, повідомляли суду про те, що ОСОБА_2 є громадянкою Франції та має постійне місце проживання у Франції, і ставили питання про порушення судом правил підсудності.

Проте належної правової оцінки зазначеним доказам суд не дав; чому не прийняв їх до уваги, у рішенні не зазначив. Висновки суду про те, що неповнолітня ОСОБА_4 є громадянкою України не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наявними у справі доказами.

У зв’язку з участю у справі іноземного елемента суду слід було визначитись з підсудністю даної справи судам України відповідно до положень ст. ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", який визначає підстави визначення підсудності справ судам України, та вимог ст. 414 ЦПК України.

Зазначені порушення суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, не усунув, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 9 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.