2-а-2/11 Про зміну способу і порядку виконання судового рішення - 19.07.2017 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Енергодарі Запорізької області на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 06 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, постановлених за заявою ОСОБА_4 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у справі за позовом ОСОБА_4 до Енергодарської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання позивача звільненим з посади міського голови у зв'язку з закінченням повноважень та зобов'язання внести зміни до трудової книжки,

В жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просив встановити спосіб і порядок виконання постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 січня 2011 року в справі № 2-а-2/2011 шляхом стягнення з Енергодарської міської ради Запорізької області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 червня 2010 року по 08 листопада 2010 року в сумі 72026 грн. 87 коп. за вирахуванням всіх обов'язкових відрахувань у вигляді податків та зборів згідно чинного законодавства за рахунок затверджених (виділених) відповідним рішенням Енергодарської міської ради Запорізької області у загальному фонді місцевого бюджету асигнувань на оплату праці органів місцевого самоврядування (код тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів 010116), головним розпорядником яких Енергодарською міською радою Запорізької області визначений виконавчий комітет Енергодарської міської ради Запорізької області.

Заяву обґрунтовував тим, що у вказаній справі Енергодарським міським судом Запорізької області виданий виконавчий лист про стягнення з Енергодарської міської ради Запорізької області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який неодноразово повертався йому без виконання. Зазначав, що Енергодарська міська рада Запорізької області своїм рішенням визначила, що розпорядником коштів, пов'язаних з виділенням у загальному фонді місцевого бюджету асигнувань на оплату праці органів місцевого самоврядування, є виконавчий комітет Енергодарської міської ради Запорізької області. На думку заявника, необхідно встановити спосіб і порядок виконання судового рішення, здійснивши стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на його користь з виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 06 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, вимоги ОСОБА_4 задоволено частково: встановлено порядок виконання судового рішення Енергодарського міського суду Запорізької області в адміністративній справі № 2-а-2/2011 за позовом ОСОБА_4 до Енергодарської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання позивача звільненим з посади міського голови у зв'язку з закінченням повноважень та зобов'язання внести зміни до трудової книжки відповідно до пункту 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (845-2011-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45 (45-2013-п) ; далі - постанова № 845 (845-2011-п) , Порядок відповідно) шляхом безспірного списання Управлінням Державної казначейської служби України у м.Енергодарі Запорізької області на користь ОСОБА_4 коштів з місцевого бюджету м.Енергодар, які знаходяться та відкриті в Управлінні Державної казначейської служби України у м.Енергодарі Запорізької області.

В касаційній скарзі Управління Державної казначейської служби України у м.Енергодарі Запорізької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів скасувати.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2014 року, позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення сорок першої (позачергової) сесії Енергодарської міської ради Запорізької області п'ятого скликання "Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_4." від 26 травня 2010 року № 17; визнано ОСОБА_4 звільненим з посади міського голови м.Енергодар Запорізької області у зв'язку із закінченням повноважень відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; зобов'язано Енергодарську міську раду Запорізької області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_4, сформулювавши запис № 19: "звільнений у зв'язку із закінченням повноважень відповідно до ч.1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; стягнуто з Енергодарської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 червня 2010 року по 08 листопада 2010 року в сумі 72026 грн. 87 коп. за вирахуванням всіх обов'язкових відрахувань у вигляді податків та зборів згідно чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14 січня 2013 року Енергодарським міським судом Запорізької області видано виконавчий лист № 2-а-2/2011 про стягнення з Енергодарської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 червня 2010 року по 08 листопада 2010 року в сумі 72026 грн. 87 коп. за вирахуванням всіх обов'язкових відрахувань у вигляді податків та зборів згідно чинного законодавства.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 25 січня 2013 року ВП № 36149145 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа, оскільки в ньому відсутній ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника (для юридичних осіб) відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ).

27 лютого 2013 року Енергодарським міським судом Запорізької області видано виконавчий лист № 2-а2/2011 про стягнення з Енергодарської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 червня 2010 року по 08 листопада 2010 року в сумі 72026 грн. 87 коп. за вирахуванням всіх обов'язкових відрахувань у вигляді податків та зборів згідно чинного законодавства.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 30 серпня 2013 року ВП № 37196272 повернуто виконавчий документ стягувачу з тих підстав, що відповідно до статті 3 Закону № 606-XIV, постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845" (45-2013-п) виконавчий документ щодо стягнення сум боргу з державного органу стягувачеві необхідно пред'являти безпосередньо до Державної казначейської служби України.

27 грудня 2013 року ОСОБА_4 подано до Управління Державної казначейської служби України у м.Енергодарі Запорізької області заяву про виконання судового рішення разом з виконавчим листом № 2-а2/2011, виданим 27 лютого 2013 року Енергодарським міським судом Запорізької області.

30 грудня 2013 року Управління Державної казначейської служби України у м.Енергодарі Запорізької області листом за № 02-08/1243-1763 повернуло позивачу виконавчий лист як такий, що не підлягає виконанню.

30 вересня 2014 року позивачем повторно подано до Управління Державної казначейської служби України у м.Енергодарі Запорізької області заяву про виконання судового рішення.

В зв'язку з невиконанням постанови постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 січня 2011 року у справі 2-а2/2011 позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне вказати на таке.

Частиною першою статті 263 КАС України (в редакції, чинній на час подання заяви) передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення; питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Суди встановили, що Енергодарський міський суд Запорізької області постановою від 05 січня 2011 року стягнув з Енергодарської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 червня 2010 року по 08 листопада 2010 року в сумі 72026 грн. 87 коп. за вирахуванням всіх обов'язкових відрахувань у вигляді податків та зборів згідно чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) ) органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України (2456-17) .

Згідно з частиною другою статті 64 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Згідно з пунктом 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України (2456-17) безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Кабінет Міністрів України відповідно до пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України (2456-17) постановою від 3 серпня 2011 року № 845 (845-2011-п) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, виходили з того, що постанова Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 січня 2011 року підлягає виконанню відповідно до пункту 41 Порядку шляхом безспірного списання Управлінням Державної казначейської служби України у м.Енергодарі Запорізької області на користь ОСОБА_4 коштів з місцевого бюджету м.Енергодар.

Пунктом 41 Порядку передбачено, що орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної: фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

При цьому, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що рахунки для виплати заробітної плати працівникам органів місцевого самоврядування фактично не відносяться до рахунків безпосередньо місцевого бюджету, а закріплені за певними установами, тому виконання рішення суду про стягнення заробітної плати з боржників - клієнтів органів Казначейства відбувається у відповідності до пунктів 24 - 34 Порядку, якими встановлено правила безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Крім того, встановлені судами обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання.

Посилання ж судів на те, що постанова Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 січня 2011 року тривалий час не виконувалася, не заслуговує на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною дев'ятою статті 267 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Статтею 229 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 КАС України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне судові рішення, ухвалені цими судами, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду.