Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Миколаївської обласної філії (далі – АКБ "Укрсоцбанк") до ОСОБА_1, відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі – ВАТ НАСК "Оранта") про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитом і штрафних санкцій за касаційними скаргами АКБ "Укрсоцбанк" та ВАТ НАСК "Оранта" на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2007 року,

У серпні 2006 року АКБ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Зазначав, що 7 серпня 2003 року між банком і ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 640/19 – 1060 у сумі 9 879 доларів США зі сплатою 13% річних строком на 60 місяців. На забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та відповідачкою було укладено договір застави автомобіля марки "DEAWOO", 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11 грудня 2003 року, предмет договору застави – автомобіль було пошкоджено.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує умов кредитного договору, АКБ "Укрсоцбанк" просив позов задовольнити і стягнути з відповідачки заборгованість за договором кредиту в сумі 83 605 грн. 04 коп., що склалася станом на 26 жовтня 2006 року, а саме: 48 222 грн. 45 коп. – сума основного боргу за кредитом, 14 172 грн. 62 коп. – відсотки за користування кредитом, 16 221 грн. 07 коп. – пеня, 4 988 грн. 90 коп. – штраф.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 березня 2007 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ВАТ НАСК "Оранта".

Останнім рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2007 року, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ "Укрсоцбанк" 5 122 грн. 45 коп. заборгованості за кредитним договором; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ВАТ НАСК "Оранта" просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ВАТ НАСК "Оранта".

АКБ "Укрсоцбанк" у поданій касаційній скарзі просить також скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 7 серпня 2003 року АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 640/19-1060 на суму 9 879 доларів США для придбання транспортного засобу зі сплатою 13 % річних із кінцевим терміном повернення 6 серпня 2008 року та визначеним порядком погашення суми основної заборгованості. Пунктом 3.3.3 цього договору на позичальника покладено обов’язок оформити договір страхування транспортного засобу на користь кредитора. Того ж дня між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу – автомобіля марки "DEAWOO", 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, пунктом 2.3.11 якого передбачено право заставодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок сум страхового відшкодування в разі знищення, пошкодження або зіпсування предмета застави. 11 серпня 2003 року між ОСОБА_1, ВАТ НАСК "Оранта" та АКБ "Укрсоцбанк" укладено договір страхування транспортного засобу № В 640-029/03/СТ.

11 грудня 2003 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди предмет застави – автомобіль марки "DEAWOO", 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, було пошкоджено.

Задовольняючи частково позовні вимоги АКБ "Укрсоцбанк", суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості погасити заборгованість за кредитним договором, оскільки ВАТ НАСК "Оранта" безпідставно відмовило їй у виплаті страхового відшкодування, а тому сума заборгованості підлягає зменшенню за рахунок суми страхового відшкодування – з відповідачки слід стягнути 5 122 грн., вимоги про стягнення процентів і штрафу задоволенню не підлягають, тому що банк та страхова компанія не виконали своїх зобов’язань за договором страхування, що унеможливило своєчасне погашення кредиту. Також відсутні підстави для стягнення з ВАТ НАСК "Оранта" на користь АКБ "Укрсоцбанк" суми страхового відшкодування, оскільки позивач такої вимоги не заявляв.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

У порушення зазначених норм цивільного процесуального законодавства суд на відповідні положення закону уваги не звернув; не дав належної правової оцінки умовам кредитного договору та договору страхування транспортного засобу; не встановив та не зазначив у рішенні, чи виконали сторони зобов’язання за указаними договорами, чи були підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування і які саме; не вмотивував і не обґрунтував свого висновку щодо розміру страхового відшкодування.

Статтею 216 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них.

Вирішуючи спір, суд на зазначені вимоги уваги не звернув і в рішенні не зазначив, що саме ухвалено відносно відповідача у справі – ВАТ НАСК "Оранта".

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Миколаївської обласної філії та відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.