Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого фундаменту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2007 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого фундаменту.

Зазначав, що наприкінці червня 2007 року його сусідка, ОСОБА_2, почала будівництво гаража без погодження із відповідними державними службами, без проекту та з порушенням будівельних норм і правил у безпосередній близькості від його будинку, що позбавляє його можливості належним чином користуватися будинком.

Посилаючись на те, що самочинна споруда знаходиться на відстані 2 м 35 см від його будинку, що створює незручності у користуванні ним, ОСОБА_1 просив позов задовольнити й зобов’язати відповідачку знести самочинно споруджений об’єкт за власні кошти.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звернутися до суду з позовом про знесення самочинного будівництва можуть відповідні органи державної влади або органи самоврядування, позивач позбавлений права такої вимоги.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Судом установлено, що ОСОБА_2 на своїй присадибній ділянці без погодження із Вербилівською сільською радою Рогатинського району Івано-Франківської області, із державним пожежним наглядом Рогатинського РВ ГУ МНС України, без архітектурного проекту, а також з порушенням будівельних норм і правил у безпосередній близькості з його будинком здійснює самочинне будівництво.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що відповідачка порушує його права, оскільки зведена нею самочинна будівля створює незручності у користуванні власним будинком.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України, на зазначені вимоги закону уваги не звернув; доводів позивача належним чином не перевірив; не з’ясував і не визначився із правовими підставами позовних вимог ОСОБА_1 та відповідно з правовими нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; не вмотивував та не обґрунтував свого висновку про відсутність підстав для задоволення позову з урахуванням того, що власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права та не з’ясував, в чому конкретно полягає порушення прав позивача.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.