Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 27 серпня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 січня 2007 року вона відповідно до чека № 173 придбала для своєї доньки у відповідача пухову куртку фірми "Адідас" вартістю 727 грн. 12 березня 2007 року випрала куртку з дотриманням інструкції з її догляду. Після прання та сушіння куртки вона виявила недоліки придбаного товару, у зв’язку із чим неодноразово зверталася з претензіями до відповідача й з листами до Рівненського обласного управління у справах захисту прав споживачів, що бажаного результату не дало. Просила суд стягнути на її користь 727 грн. на відшкодування збитків, завданих унаслідок придбання товару неналежної якості, та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 727 грн. на відшкодування збитків і 100 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 27 серпня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі – Закон) істотний недолік – недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

він взагалі не може бути усунутий;

його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону в разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Суд першої інстанції не з’ясував належним чином змісту позовних вимог і, пославшись на ст. 8 Закону, вирішив стягнути вартість куртки як збитки, не врахував, що відшкодування збитків цією нормою не передбачено та що вимоги про розірвання договору купівлі-продажу не заявлялися.

Ухвалюючи рішення про стягнення 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції помилково застосував норми ч. 2 ст. 22 3акону й безпідставно стягнув шкоду за товар, який не визнаний таким, що є небезпечним для життя та здоров’я людей, не звернувши уваги на положення п. 5 ст. 4 цього Закону.

Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність доказів того, що придбаний товар має істотні недоліки, не давши оцінки доказам щодо дій сторін з усунення недоліків товару та проявлення таких недоліків після їх усунення.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 27 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.