Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі – ВАТ КБ "Надра") про витребування майна із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 жовтня 2005 року вона уклала з ВАТ КБ "Надра" договір № 201/2005/840-К/130 про надання їй цільового кредиту в сумі 34 727 грн. на придбання автомобіля ВАЗ 21213 ЗНГ, 2005 року випуску. Відповідно до п. 2 цього договору в якості забезпечення позичальником своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат вона уклала з банком договір застави автотранспортного засобу № 130/1.

Зареєструвавши автомобіль на своє ім’я, 14 грудня 2005 року вона оформила довіреність на право керування автомобілем на ім’я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 9 червня 2007 року за її заявою довіреність було скасовано, проте відповідачі автомобіль не повернули.

У зв’язку із цим ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на автомобіль ВАЗ 21213 ЗНГ, витребувати його із чужого незаконного володіння відповідачів.

Ухвалою Мар’їнського районного суду Донецької області від 14 лютого 2008 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання права власності на автомобіль закрито.

Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 14 лютого 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов’язано відповідачів повернути позивачці автомобіль ВАЗ 21213 ЗНГ.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2008 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зобов’язуючи ОСОБА_2, ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 автомобіль, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі отримали належний позивачці автомобіль на підставі довіреності та не повернули його після анулювання довіреності.

Задовольняючи апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_2, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що не доведено утримання відповідачами спірного автомобіля, оскільки відсутні будь-які докази такого утримання після анулювання довіреності на його експлуатацію й позивачка доказів про це не надала.

Таке рішення ухвалено з порушенням вимог ст. ст. 60, 213, 214, 303 ЦПК України.

Апеляційний суд не дав оцінки обставинам експлуатації відповідачами автомобіля на підставі доручення та, зважаючи на заперечення ними факту утримання автомобіля, усупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України не урахував, що такі заперечення повинні бути підтверджені доказами повернення його відповідачами, і необґрунтовано вважав, що позивачка не довела факту такого повернення.

Викладене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити

Рішення апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2008 року скасувати, рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 14 лютого 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.