Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) "Комбінат виробничих підприємств", третя особа – ОСОБА_2, про відшкодування доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров’я, та моральної шкоди,

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 січня 2008 року він як приватний підприємець відповідно до отриманого замовлення власним автомобілем доставив ВАТ "Комбінат виробничих підприємств" металеву арматуру, був присутнім при її вивантаженні працівниками відповідача з використанням козлового крану й унаслідок невиконання службовою особою ВАТ "Комбінат виробничих підприємств" ОСОБА_2 обов’язків по забезпеченню безпеки робіт стався нещасний випадок, в результаті якого він, позивач, одержав тяжкі тілесні ушкодження, висновком МСЕК від 21 травня 2008 року його визнано інвалідом 1 групи на строк до 1 червня 2010 року, в зв’язку з ушкодження здоров’я він втратив дохід від підприємницької діяльності, а також йому завдана моральна шкода, відшкодування яких має провести відповідач.

Позивач просив стягнути з відповідача 56 478 грн. 72 коп. на відшкодування втраченого доходу та 50 000 грн. за завдану моральну шкоду.

Судом до участі в справі як третю особу залучено ОСОБА_2

Рішенням Полтавського районного суду від 9 лютого 2009 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з ВАТ "Комбінат виробничих підприємств" на користь ОСОБА_1 14 776 грн. 34 коп. на відшкодування втраченого доходу та 15 000 грн. за завдану моральну шкоду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 8 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині відшкодування втраченого доходу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_1; постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 15 000 грн. на відшкодування втраченого доходу; в решті рішення залишене без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та частково рішення апеляційного суду й ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами установлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку й здійснював діяльність з автоперевезень вантажним транспортом, 24 січня 2008 року під час проведення робіт із вивантаження металевої арматури з вини службової особи ВАТ "Комбінат виробничих підприємств" ОСОБА_2 з позивачем стався нещасний випадок, і він був травмований, висновком МСЕК ОСОБА_1 визнаний інвалідом 1 групи строком до 1 червня 2010 року.

Задовольняючи частково позов про відшкодування втраченого доходу, суд першої інстанції виходив із того, що втрачений ОСОБА_1 внаслідок ушкодження здоров’я дохід складає 42 782 грн. 47 коп. і від зазначеної суми слід відняти суму одержаної позивачем пенсії по інвалідності – 28 006 грн. 13 коп., а тому стягненню на його користь підлягає 14 776 грн. 34 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру доходу, втраченого позивачем внаслідок ушкодження здоров’я, апеляційний суд правильно виходив із того, що за частиною третьою статті 1195 ЦК України шкода, завдана фізичній особі каліцтвом, відшкодовується без урахування пенсії.

Разом із тим апеляційний суд ухвалив нове рішення, зазначивши, що розмір втраченого доходу позивача підлягає зменшенню з 42 782 грн. 47 коп. до 15 000 грн. на підставі частини третьої статті 1193 ЦК України, оскільки в діях самого потерпілого ОСОБА_1 були наявні ознаки грубої необережності.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що суд неправильно визначив розмір втраченого ним доходу; при цьому позивач не просив застосовувати положення частини третьої статті 1193 ЦК України й з цих підстав зменшувати розмір доходу.

Відповідач рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржив.

У порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 і безпідставно застосував положення частини третьої статті 1193 ЦК України для зменшення розміру втраченого позивачем доходу.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 8 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.