Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міської ради Вінницької області, третя особа – ОСОБА_4 про визнання права власності на незакінчений будівництвом об’єкт нерухомого майна за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 2 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 листопада 2008 року та ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 травня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Жмеринської міської ради Вінницької області, третя особа – ОСОБА_4, про визнання права власності на незакінчений будівництвом підвал жилого будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що рішенням Жмеринського міського виконавчого комітету від 20 вересня 2007 року № 247 йому надана в оренду строком на 5 років земельна ділянка в межах, визначених у натурі, площею 0,129,6 га земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 2 жовтня 2007 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на підвал житлового будинку, незакінчений будівництвом, вартістю 159 833 грн., готовність якого складає 7%, який розташований АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 травня 2008 року відмовлено ОСОБА_3 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 2 жовтня 2007 року, а його апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 листопада 2008 року залишено без змін рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 2 жовтня 2007 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 у поданій до суду касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 травня 2008 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_3 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 2 жовтня 2007 року та залишаючи скаргу без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 дізнався про таке рішення 4 березня 2008 року, а заява про поновлення строку й апеляційна скарга надійшли до суду не до спливу 15 березня 2008 року десятиденного строку, а тільки 17 березня 2008 року. Крім того, за заявою від 11 березня 2008 року він вибрав спосіб перегляду рішення – нововиявлені обставини, а про перегляд у апеляційному порядку звернувся після відмови за нововиявленими обставинами.

Такі висновки апеляційного суду не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, вони зроблені всупереч ст. ст. 303, 315 ЦПК України.

Як убачається з тексту заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційної скарги та додатків до неї, зокрема квитанцій, ці документи датовані 11 березня 2008 року, а їх надходження до апеляційного суду зареєстровано на дванадцятий день після 4 березня 2008 року – 17 березня 2008 року – у понеділок.

До касаційної скарги додано фіскальний чек № 6340 від 11 березня 2008 року на цінний лист, надісланий на адресу Жмеринського міськрайонного суду, та опис до цього листа від 11 березня 2008 року, згідно з яким наведені вище документи здано на пошту саме в цей день.

Крім того, законом не передбачено залишення апеляційної скарги без розгляду з тих підстав, що автор апеляційної скарги протягом строку на оскарження подав і заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Не ґрунтується на обставинах справи та законі й висновок суду про те, що апеляційна скарга подана після відмови в перегляді за нововиявленими обставинами, оскільки ухвала про це постановлена не до 11 березня, а 21 березня 2008 року (а.с. 96).

За таких обставин ухвала апеляційного суду від 14 травня 2008 року підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 і залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд усупереч ст. ст. 213, 214, 303 ЦПК України неповно з’ясував обставини справи та не зробив висновок щодо всіх доводів скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд виходив із того, що представник відповідача позов визнав і таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує нічиїх інтересів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначала, що оскаржуваним рішенням порушено її права на споруджений нею з ОСОБА_3 підвал як частину незакінченого будівництвом торгово-офісного центру.

Посилалася на те, що будівництво ними проводилося на орендованій земельній ділянці, виділеній для цієї мети, яка пізніше згідно з рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 20 вересня 2007 року передана ОСОБА_1 з підстав переходу права на незавершене будівництво – споруджене ними підвальне приміщення, та що це приміщення, готовністю 7% від забудови, уже було станом на 17 серпня 2007 року. Це приміщення вона ОСОБА_1 не передавала, а оскаржуваним рішенням воно визнано власністю в такій же готовності за позивачем уже як частина жилого будинку, а не торгово-офісного центру.

При цьому право ОСОБА_1 визнано без передачі йому земельної ділянки, оскільки рішення ради про затвердження рішення виконавчого комітету ухвалено тільки 19 жовтня 2007 року, а договір оренди з ОСОБА_1 не укладався та його державна реєстрація не проводилася.

Також посилалася на те, що демонтування ОСОБА_1 240 фундаментних блоків не позбавило її права на споруджене підвальне приміщення, яке вже після демонтажу частини визнане 7 % готовності від об’єкта, що в сукупності свідчить про порушення її права на це приміщення та процесуального права незалученням її до участі в розгляді справи.

Свого висновку на такі доводи скарги апеляційний суд не зробив, а його висновки про те, що відчуженням ОСОБА_1 240 демонтованих фундаментних блоків ОСОБА_2 позбавила себе права на приміщення, не є достатніми, оскільки право за ОСОБА_1 визнано не на ці блоки, а на приміщення готовністю 7%, споруджене до серпня 2007 року та до ухвалення рішення виконавчим комітетом Жмеринської міської ради у вересні 2007 року.

Крім того, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Жмеринської міської ради від 20 вересня 2007 року земельна ділянка надана ОСОБА_1 в оренду на 5 років, і не зважив на те, що в цей день ухвалено рішення неуповноваженого органу – виконавчого комітету, а не ради та що у справі відсутній договір оренди про таке надання.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що суд визнав ОСОБА_2 такою, що не має права на підвальне приміщення, без залучення її до участі у справі.

За таких обставин постановлена за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвала апеляційного суду теж підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити повністю, касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 травня 2008 року та ухвалу цього ж суду від 12 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.