Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – державний нотаріус Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Любов Костянтинівна, про визнання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно,

У липні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до державного нотаріуса Першої Ялтинської державної нотаріальної контори про визнання права на спадщину, посилаючись на те, що за правилами статті 1266 ЦК України вони за правом представлення мають право на спадкування після ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, своєчасно подали в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, однак державний нотаріус безпідставно відмовляється видати їм свідоцтво про право на спадщину.

Згодом позивачі уточнили позов, пред’явили його також до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зазначивши, що вони та відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_6 і, посилаючись на ті ж обставини, просили визнати за ними право на спадкування після ОСОБА_6 і визнати за кожним із них право власності в порядку спадкування на 1/8 частину спадкового майна – будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки в районі зазначеного будинку та квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Ялтинського міського суду від 9 грудня 2008 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, постановлено визнати позивачів спадкоємцями за законом другої черги за правом представлення померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

До зазначеної касаційної скарги приєднався ОСОБА_5

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на спадкування після ОСОБА_6 за правом представлення відповідно до правила частини шостої статті 1266 ЦК України, а державний нотаріус і суд першої інстанції при вирішенні питання про спадкування безпідставно застосували до позивачів обмеження за ступенем споріднення.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

За правилами статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування, зокрема, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Відповідно до статті 1262, частини першої статті 1265 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Статтею 1266 ЦК України визначені правила спадкування за правом представлення й згідно норм зазначеної статті спадкоємцями за правом представлення можуть бути: внуки, правнуки спадкодавця (частина перша статті 1266 ЦК України), прабаба, прадід спадкодавця (частина друга статті 1266 ЦК України), племінники спадкодавця (частина третя статті 1266 ЦК України) і двоюрідні брати та сестри спадкодавця (частина четверта статті 1266 ЦК України).

Згідно частини шостої статті 1266 ЦК України при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Таким чином згідно статті 1266 ЦК України до спадкування за правом представлення закликаються саме згадані вище особи, а не їх нащадки; при цьому обмеження ступеня споріднення не допускається лише при спадкуванні по прямій низхідній лінії, родинність за якою визначається виключно від пращура до нащадка.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, і позивачі, й відповідачі подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини ОСОБА_6, а 18 червня 2008 року державний нотаріус виніс постанову про відмову у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину в зв’язку з відсутністю у них права на спадкування.

Також судами установлено, що спадкоємці ОСОБА_6 першої черги відсутні, вона мала рідних братів: ОСОБА_7, який помер у 1995 році, та ОСОБА_8, який помер у 1956 році; відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – племінники спадкодавця ОСОБА_6 (діти ОСОБА_7 – брата спадкодавця), а позивачі – діти племінниці ОСОБА_9 (дочки ОСОБА_6 – брата спадкодавця), яка також померла у жовтні 2006 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_6 за законом п’ятої черги й не мають права на спадкування за статтею 1266 ЦК України при наявності спадкоємців за законом другої черги, - племінників спадкодавця: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, не звернув уваги на встановлений факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є родичами ОСОБА_6 прямої низхідної лінії споріднення, а відтак безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини шостої статті 1266 ЦК України, задовольнивши позов із цих підстав.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Ялтинського міського суду від 9 грудня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.