Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, заінтересовані особи: приватне підприємство "Вірність" (далі – ПП "Вірність"), закрите акціонерне товариство "Прайм-Банк" (далі – ЗАТ "Прайм-Банк"), про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, за касаційною скаргою державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 27 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2008 року,

У травні 2008 року Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська (далі – ДПІ в Артемівському районі м. Луганська) звернулася до суду з вищезазначеною заявою, посилаючись на те, що виникла необхідність виявлення здійснюваних підприємством операцій, які підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України. Просила суд зобов’язати ЗАТ "Прайм-Банк" розкрити та надати інформацію, яка містить банківську таємницю, про обсяг і обіг коштів на банківських рахунках ПП "Вірність", у тому числі вказати всіх контрагентів, з якими товариство здійснювало розрахунки за період з 10 серпня 2007 року до дня розгляду справи.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 27 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2008 року, у задоволенні заяви ДПІ в Артемівському районі м. Луганська відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ в Артемівському районі м. Луганська ставиться питання про скасування судових рішень із підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ухвалення нового рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо ЗАТ "Прайм-Банк".

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 60 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки та банківську діяльність" (далі – Закон) відомості про стан рахунку клієнтів є банківською таємницею.

Стаття 62 цього ж Закону передбачає, що інформація щодо фізичних і юридичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимогу суду або за рішенням суду.

Законом України від 24 грудня 1993 року № 3813-XII (3813-12) "Про державну податкову службу в Україні" передбачені відповідні повноваження податкових органів щодо розкриття банківської таємниці за рішенням суду.

Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 (z0935-06) затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, розділом 3 якої визначено Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю.

Так, п. 3.2 зазначеного розділу встановлено, що банки зобов’язані виконувати письмові вимоги судів загальної юрисдикції, а також ухвалені ними рішення (постанови) про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, встановленому законодавством України.

На письмову вимогу суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, або за рішенням (постановою) суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному вимогою або рішенням (постановою) суду.

Органи державної податкової служби мають право отримати будь-яку інформацію, віднесену Законом до банківської таємниці, на підставі пп. 1 (з дозволу власника цієї інформації) та 2 (за рішенням суду) ч. 1 ст. 62 Закону.

Вирішуючи спір, суд у порушення ст. 290 ЦПК України на зміст заяви ДПІ, мету й обставини її звернення до суду та на відповідні положення закону й інші нормативні акти уваги не звернув і дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про надання інформації, яка містить банківську таємницю.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська задовольнити частково.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 27 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.