Суддя Вищого адміністративного суду України Рецебуринський Ю.Й., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

21 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання ОСОБА_1, в якому позивач просить суд направити звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання ним висновку відносно дискримінації однієї категорії суддів (які пішли у відставку після прийняття Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (1166-18) ) по відношенню до іншої (які пішли у відставку після прийняття Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІІ від 2 червня 2016 року (1402-19) ).

Вказане клопотання мотивоване тим, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (1166-18) було виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, що регламентувала порядок виплати суддям вихідної допомоги. Згодом, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІІ від 2 червня 2016 року (1402-19) інститут виплати суддям у відставці вихідної допомоги було відновлено (стаття 143). Тому, на думку позивача, з часу набрання чинності вказаним Законом на законодавчому рівні було допущено дискримінацію однієї категорії суддів по відношенню до іншої.

Абзацом 8 частини 1 статті 10 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року № 5207-VI (далі - Закон № 5207-VI (5207-17) ) передбачено, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина та захистом прав кожного на території України і в межах її юрисдикції запобігає будь-яким формам дискримінації та здійснює заходи щодо протидії дискримінації, а саме надає висновки у справах про дискримінацію за зверненням суду.

Звертаючись із позовною заявою до суду ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії та бездіяльність Верховного Суду України щодо невиплати їй вихідної допомоги при виході у відставку та зобов'язати відповідача виплатити таку допомогу.

В обґрунтування своїх вимог, зазначала, що гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних, при цьому посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та на поняття "правомірне очікування" статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, дана адміністративна справа стосується правомірності дій відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у відставку, та не є справою про дискримінацію.

Питання дискримінації, яке позивач порушувала в письмових поясненнях до апеляційної скарги, в касаційній скарзі та в даному клопотанні, є додатковим обґрунтуванням заявлених нею позовних вимог у справі на які вона посилається як на одну з підстав для їх задоволення.

За змістом пункту 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди при вирішення справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Таким чином, посилання позивача про допущену стосовно неї дискримінацію будуть перевірені Вищим адміністративним судом України в межах повноважень, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у даній справі.

У з в'язку з наведеним, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про направлення звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання ним висновку відносно дискримінації однієї категорії суддів по відношенню до іншої.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 215 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі.

Усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі (частина 2 статті 215 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі наведеного, керуючись статтею 215 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про направлення звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання ним висновку відносно дискримінації.

Ухвала оскарженню не підлягає.