6-21918св09 Про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 25.11.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 червня 2009 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 26 грудня 2007 року о 23 годині 30 хвилин у м. Полтаві на перехресті вулиць Ковпака та М. Бірюзова з вини відповідача, який керував автомобілем ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода – зіткнення його автомобіля та автомобіля ВАЗ 21101, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 в якому вона була пасажиром. Унаслідок зіткнення цих автомобілів вона отримала тілесні ушкодження та перебувала на лікуванні. Просила суд стягнути з відповідачів майнову шкоду в сумі 714 грн. 51 коп., моральну шкоду в сумі 6 тис. грн. та судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 544 грн. 34 коп. майнової шкоди та 3 тис. грн. моральної шкоди, 37 грн. 50 коп. на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 363 грн. витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 червня 2009 року рішення районного суду в частині підстав часткового задоволення позову змінено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_1, 26 грудня 2007 року о 23 годині 30 хвилин рухався вулицею Ковпака від вулиці Гожулянської в напрямку вулиці Великотирнівської в місті Полтаві й на нерегульованому перехресті вулиці Ковпака та вулиці М. Бірюзова порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), а саме не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 ПДР "Дати дорогу" – та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21101, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 в якому знаходилася ОСОБА_1 Унаслідок зіткнення двох автомобілів ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.

За порушення ПДР ОСОБА_2 відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2008 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Постановою апеляційного суду Полтавської області постанову Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2008 року скасовано.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2008 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України закрито у зв’язку із закінченням строку притягнення до відповідальності.

Задовольняючи частково позов і покладаючи обов’язок відшкодування шкоди на ОСОБА_2, суди виходили з доведеності факту його вини в порушенні ПДР та заподіяння шкоди ОСОБА_1 і відсутності вини в цьому водія автомобіля ВАЗ 21101 ОСОБА_4

Однак до такого висновку суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Встановивши факт заподіяння ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки – автомобілів під керуванням водіїв ОСОБА_2 і ОСОБА_4 суди помилково застосували до спірних правовідносин ч. 2 ст. 1187 та п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, у той час як питання відшкодування шкоди, завданої іншим особам унаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, регулюється нормою ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

Помилково застосовуючи в спірних правовідносинах, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 1187 ЦК України принцип вини, суди не врахували, що він застосовується у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки.

У відносинах же між володільцями кількох джерел підвищеної небезпеки, якими завдано шкоди, та третіми особами, яким володільці джерел підвищеної небезпеки спільно завдали шкоди, діє принцип відповідальності володільців цих джерел незалежно від їх вини (ч. 2 ст. 1188 ЦК України).

Оскільки помилка в застосуванні норм матеріального права призвела до неправильного вирішення спору по суті, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 червня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Київського районного суду м. Полтави.