Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2008 року,

У жовтні 1997 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в її власності знаходилася квартира АДРЕСА_1; ОСОБА_2. не була вписана у свідоцтво про право власності на квартиру, оскільки була неповнолітньою. 26 липня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір, згідно з яким останній узаконює належний йому будинок №АДРЕСА_2 та переоформлює його на позивачку з доплатою в обмін на квартиру і робить у будинку ремонт. У подальшому відповідач оформив договір купівлі-продажу цієї квартири і виписав ОСОБА_1 зі спірної квартири.

У жовтні 2005 року ОСОБА_2., дочка позивачки, також заявила позов про визнання зазначеного договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, зазначаючи, що укладення цього договору порушує її житлові права.

Посилаючись на ці обставини, позивачі просили визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що сторонами не було укладено договір міни від 26 липня 1997 року, лише висловлено намір його укласти, а доказів про те, що договір купівлі-продажу від 31 липня 1997 року укладено шляхом обману за відсутності ОСОБА_1. і добровільної її згоди на продаж квартири, під загрозою, шляхом вимагання та у зв’язку з поганим стану здоров’я позивачки, суду не надано.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що на час укладення цього договору позивачка була єдиним власником квартири й могла продавати її без дозволу органу опіки та піклування.

Під час розгляду зазначеної справи судами дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та дана їм належна оцінка.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.