6-15902св08 Про розірвання кредитної угоди та стягнення коштів - 25.11.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства "Укрінбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Агроторгсоюз", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання кредитної угоди та стягнення коштів,

У квітні 2007 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 3 квітня 2001 року між акціонерним товариством "Укрінбанк" (далі – АТ "Укрінбанк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Агроторгсоюз" (далі - ТОВ "Фірма "Агроторгсоюз") укладена кредитна угода № 2204, за умовами якої товариство отримало кредит в сумі 150 тис. грн. за умови сплати 40% річних.

У забезпечення зобов’язання товариством та ПП ОСОБА_1 того ж дня було передано під заставу майно: офісна техніка товариства та комбайн ПП ОСОБА_1 Крім того, з ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 1.

20 квітня 2001 року між позивачем та товариством укладено додаткову угоду № 1 до кредитної угоди, згідно з якою банком додатково надано позичальникові 20 тис. грн., внаслідок чого загальна сума кредиту склала 170 тис. грн.

Цього ж дня в забезпечення зобов’язань за додатковою угодою та за всім кредитним договором між АТ "Укрінбанк" та ОСОБА_2. укладений договір поруки та передано під заставу квартиру АДРЕСА_1

16 травня 2001 року між позивачем та товариством укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої АТ "Укрінбанк" додатково надав позичальникові 15 тис. грн. У забезпечення цієї угоди під заставу передано майно товариства – промислове обладнання.

4 липня 2001 року між позивачем та товариством укладено додаткову угоду, відповідно до якої АТ "Укрінбанк" додатково надав позичальникові 12 500 грн. У забезпечення цієї угоди та всього кредитного договору між банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки та передано під заставу автомобіль.

Оскільки зобов’язання належним чином не виконувалося, утворилася заборгованість, яка частково погашалася за рахунок коштів відповідачів та коштів, які надходили від реалізації заставленого майна, позивач просив розірвати кредитну угоду, стягнути солідарно з відповідачів 498 421 грн. 81 коп., з яких 161 226 грн. 63 коп. боргу за кредитом та 337 195 грн. 18 коп. відсотків.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2008 року позов задоволено. Розірвано кредитну угоду від 3 квітня 2001 року. Стягнуто за рахунок майна ТОВ "Фірма "Агроторгсоюз", ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 на користь АТ "Укрінбанк" 161 226 грн. 63 коп. боргу, 337 195 грн. 18 коп. відсотків, 1 700 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, всього 498 751 грн. 81 коп. У випадку, якщо вартість цього майна буде недостатньою, решту суми зобов’язано стягнути солідарно з ТОВ "Фірма "Агроторгсоюз", ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2008 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі АТ "Укрінбанк" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду і відмовляючи в позові, послався на те, що 14 січня 2002 року нотаріусом вчинено виконавчий напис про стягнення боргу, державною виконавчою службою у 2003 році виконано цей напис, захист цивільних прав позивача здійснено у визначений законом спосіб, а тому підстав для повторного стягнення боргу немає.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та ст. ст. 525, 526 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов’язання. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 192 ЦК УРСР (1963 року) та ст. 554 ЦК України у разі порушення божником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З матеріалів справи вбачається, що всі додаткові угоди та договори поруки, які укладалися між сторонами, є невід‘ємними частинами кредитного договору і діють до повної сплати позичальником заборгованості за позикою.

Про це зазначено у підп. 7.1, 7.4, 7.5 кредитної угоди № 2204 та у п. 6 договорів поруки № 1, 2.

Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. уклали договір поруки щодо всієї кредитної угоди в повному обсязі зобов’язань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі повинні нести відповідальність як солідарні боржники до повного погашення заборгованості.

З матеріалів справи також вбачається, що в заставі знаходився і кормозбиральний комбайн "Полісся-250", який знаходиться а Андрушівському районі Житомирської області.

Виконавчою службою на підставі виконавчого напису нотаріуса від 14 січня 2002 року було відкрито провадження про стягнення боргу.

Однак у зв’язку з порушеною кримінальною справи щодо ОСОБА_1, який одночасно передав це заставлене майно АКПІБ "Промінвестбанк" та винесеним відносно нього вироком 10 червня 2003 року, поданням позовної заяви АКПІБ "Промінвестбанк" про визначення дійсного заставодержателя вказаного комбайна "Полісся-250", виконавче провадження було закрито, а комбайн переданий на зберігання третім особам.

Апеляційний суд, відмовляючи в позові, пославшись на виконавчий напис від 14 січня 2002 року, вказані обставини не врахував.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення районного суду, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрінбанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2008 року скасувати, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2008 року – залишити в силі.