6-463св09 Про стягнення заборгованості за договором щодо надання послуг мобільного зв’язку - 25.11.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У листопаді 2007 року закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" (далі – ЗАТ "Український мобільний зв'язок"), звернувшись до суду з указаним позовом, зазначало, що між ним та відповідачем 30 серпня 2005 року був укладений договір про надання послуг мобільного зв’язку № 2421486 на номер телефону НОМЕР_1. Відповідачу був наданий окремий рахунок 1.11273460.

Посилаючись на те, що позивач належним чином надавав послуги мобільного зв’язку, однак ОСОБА_1. з 1 лютого до 27 травня 2007 року за надані послуги не сплачував, ЗАТ "Український мобільний зв'язок" просило стягнути з ОСОБА_1 108 грн. 44 коп. заборгованості, 5 грн. 64 коп. збору до Пенсійного фонду України та 748 грн. 80 коп. договірної санкції за порушення виконання зобов’язання, всього 862 грн. 88 коп.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 17 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2008 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Український мобільний зв'язок" 862 грн. 88 коп. заборгованості та вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив із того, що позовні вимоги ЗАТ "Український мобільний зв'язок" підтверджені матеріалами справи, а відповідач намагається ухилитися від матеріальної відповідальності.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом установлено, що 30 серпня 2005 року між ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг мобільного зв’язку № 2421486 на номер телефону НОМЕР_1, ОСОБА_1. був наданий окремий рахунок 1.11273460 (а.с. 4).

У розділі "абонент" договору зазначено ОСОБА_1 та вказано його місцезнаходження: м. АДРЕСА_1 У розділі "рахунки будуть надіслані на таку адресу" зазначено: АДРЕСА_2.

У порушення вимог ст. 213 ЦПК України суд не перевірив доводи ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 він ніколи не мешкав, що він загубив паспорт та те, що у період укладання договору знаходився у відрядженні у м. Москві, що підтверджується довідкою, яка знаходиться на а.с. 58.

Оскільки апеляційний суд не взяв до уваги цю довідку у зв’язку з тим, що вона оформлена неналежним чином, відповідач на підтвердження того, що у період, коли був укладений договір, 30 серпня 2005 року, він працював у ТОВ "Емеральд" на посаді заступника директора та з 10 серпня до 3 вересня 2005 року був у відрядженні у м. Москві, додав довідку від 18 грудня 2008 року № 17, оформлену належним чином.

У порушення вимог ст. 213 ЦПК України суд також не перевірив доводи відповідача про те, що він користується SIM карткою з 2003 року і в користуванні контрактними послугами "УМЗ" не було необхідності; що договір він не підписував; що підписи на документах, надані позивачем, різні і ним не виконувалися.

Оскільки допущені порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 17 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.