Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України, треті особи: управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, Ленінський районний відділ Миколаївського міського управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2008 року,

У березні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 3 серпня 2003 року Ленінським районним відділом Миколаївського міського управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі – Ленінський РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області) відносно нього була порушена кримінальна справа за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України. 8 жовтня 2003 року під час досудового слідства в указаній справі він був затриманий і поміщений до ізолятора тимчасового утримання, а після засудження – направлений для відбуття покарання у вигляді позбавлення волі до виправної колонії, в якій перебував до 27 грудня 2005 року. Після неодноразових судових розглядів кримінальної справи за його обвинуваченням справу було передано на додаткове розслідування, а постановою слідчого від 7 березня 2008 року – закрито на підставі ст. ст. 130, 213 КПК України за недоведеністю його участі в скоєнні вказаних злочинів.

Вважаючи, що незаконним арештом, триманням під вартою, обвинуваченням і засудженням йому завдано моральної шкоди, позивач просив стягнути на її відшкодування 980 тис. грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1. 700 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до районного суду.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та передаючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що районний суд, не залучивши до участі у справі в якості відповідачів УМВС України в Миколаївській області та Ленінський РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, хоча це мало суттєве значення для правильного вирішення спору, вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Статтею 311 ЦПК України визначений вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду в апеляційному порядку й передачі справи на новий розгляд.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) роз’яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Згідно з положеннями ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі.

Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості відповідачів УМВС України в Миколаївській області та Ленінський РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.