Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,

Лихути Л.М., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луганської міської ради, треті особи: Луганське міське управління УМВС України в Луганській області, ОСОБА_3, про визнання права постійного користування квартирою і виключення її з числа службових,

У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона разом із сім’єю з 1972 року мешкала в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка виконавчим комітетом Луганської міської ради була надана на підставі ордера як службова її покійному чоловікові ОСОБА_2., та його сім’ї.

Оскільки весь цей час вони належним чином виконували обов’язки квартиронаймачів, а після смерті чоловіка ОСОБА_1. ці обов’язки несе сама, хоча до теперішнього часу наймачем та власником особового рахунку зазначено ОСОБА_2., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, просила визнати за нею право постійного користування спірною квартирою та зобов'язати виконком Луганської міської ради виключити цю квартиру з числа службових.

рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 3 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19 серпня

2008 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1. право постійного користування спірною квартирою, зобов’язано виконавчий комітет Луганської міської ради виключити квартиру із числа службових.

У касаційній скарзі Луганське міське управління УМВС України в Луганській області (далі – Луганське МУ УМВС України в Луганській області) просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що із часу звільнення чоловіка позивачки зі служби, Луганське МУ УМВС України в Луганській області не вживало ніяких заходів щодо цільового використання спірної квартири, для виселення позивачки з наданням іншого жилого приміщення або виключення квартири із числа службових, а тому жиле приміщення може бути виключене з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні.

Проте з таким висновком судів погодитись не можна.

Судом установлено, що постановою виконавчого комітету Ворошиловської міської ради та президії Ворошиловградської обласної ради професіональних союзів від 30 травня 1972 року № 05-198/8 квартира АДРЕСА_1 була закріплена як службова за міським управлінням МВС. Відповідно до ордера від 3 листопада 1972 року № 000488 ця службова квартира була надана ОСОБА_2. на сім’ю у складі з чотирьох осіб.

ОСОБА_2. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року й після його смерті в спірній квартирі залишились мешкати його дружина, ОСОБА_1., та донька –

ОСОБА_3. (а.с. 25).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Частиною 1 ст. 5 ЖК Української РСР передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Згідно із ч. 1 ст. 118 зазначеного Кодексу службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 (37-88-п) , установлено процедуру виключення жилого приміщення з числа службових. Так, указане виключення провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Пунктом 1.7 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10 вересня 2004 року № 1039 (z1255-04) , передбачено, що таке клопотання повинно бути погоджено з МВС України.

Суди на зазначені вимоги законодавства уваги не звернули; не врахували, що спірна квартира знаходилася на балансі відповідача та саме до його компетенції належить вирішення питання про виключення квартири з числа службових за клопотанням відповідного органу, за яким житло закріплене як службове, а не за клопотанням квартиронаймача чи членів його сім'ї.

Порушення питання про виключення жилого приміщення із числа службових є правом, а не обов’язком Луганського МВ УМВС України в Луганській області, і лише за умови погодження з МВС України.

Оскільки Луганське МВ УМВС України в Луганській області не вважало необхідним ставити перед виконавчим комітетом питання про виключення жилого приміщення із числа службових, чинним законодавством не передбачено такий порядок вирішення спору шляхом примусової зміни статусу житла судовим рішенням, у суду не було правових підстав зобов’язувати виконавчий комітет міської ради виключати спірну квартиру із числа службових.

Що стосується визнання права користування позивачки спірною квартирою, то ніхто цього права в цей час не оспорює, а питання переоформлення особового рахунку на іншого члена сім'ї вирішується Управлінням житлового комунального господарства міської ради за заявою заінтересованих осіб.

Оскільки судами неправильно застосовано закон, який поширюється на такі правовідносини, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області задовольнити.

рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 3 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 серпня 2008 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до виконавчого комітету Луганської міської ради, треті особи: Луганське міське управління УМВС України в Луганській області, ОСОБА_3, про визнання права постійного користування квартирою та виключення її із числа службових.

рішення оскарженню не підлягає.