Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2007 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 2 травня 2005 року позичив відповідачу 15 тис. грн., про що була складена розписка.

27 березня 2007 року він звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення боргу протягом 30 днів, однак відповідач своїх зобов’язань не виконав.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1. просив стягнути з ОСОБА_2 15 тис. грн. боргу, 2 928 грн. відсотків за користування позикою, 80 грн. за несвоєчасне повернення боргу та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У січні 2008 року позивач доповнив позовні вимоги, посилаючись на те, що 7 квітня 2004 року відповідач отримав у борг 18 600 грн., які зобов’язувався повернути за першою вимогою, однак гроші не повернув.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 608 грн. боргу та вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 7 липня 2009 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 тис. грн. боргу, 53 грн. 42 коп. відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та вирішено питання розподілу судових витрат. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 7 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.