Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Лихути Л.М., Романюка Я.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно,

У липні 2008 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – АКБ "Укрсоцбанк") звернувся до ОСОБА_1. із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 квітня 2004 року між сторонами укладений договір кредиту, згідно з умовами якого позичальнику наданий кредит у сумі

13 191, 77 доларів США на придбання автомобіля марки "Seat Ibiza" зі сплатою 14,5% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості 10 квітня 2009 року. У забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту був укладений договір застави майна, а саме цього транспортного засобу.

Позивач зазначив, що в порушення умов договору відповідачка в установлений строк відповідні платежі не проводила, чим порушила зобов’язання, визначені п. 4.3 договору, а тому просив звернути стягнення на заставлене майно.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 5 лютого 2009 року, позов АКБ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1. на користь АКБ "Укрсоцбанк" – заборгованість за кредитом 12 770 грн. 29 коп., заборгованість з виплати процентної ставки 581 грн. 62 коп., пеню в сумі 124 грн. 29 коп., а всього – 13 476 грн. 20 коп. Вирішено питання стосовно судових витрат.

У касаційній скарзі АКБ "Укрсоцбанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Частково задовольняючи позовні вимоги АКБ "Укрсоцбанк" суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ухвалив рішення лише щодо стягнення боргу виходячи з того, що подання позову позивачем про звернення стягнення на заставлене майно зупиняє подальше нарахування за договором заборгованості по кредиту, процентів, пені та штрафу й заява про збільшення вимог, подана в процесі розгляду справи, не може братись до уваги.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом установлено, що між сторонами 30 квітня 2004 року укладено кредитний договір № 08 720/1Ф-177 відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбала автомобіль "Seat Ibiza" зі сплатою 14,5% річних. У забезпечення виконання зобов’язання за договором кредиту 30 квітня 2004 року було укладено договір застави майна

№ 720/03-024, переметом якого є транспортний засіб "Seat Ibiza", 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на ім’я ОСОБА_1.

У порушення встановлених договором кредиту строків погашення суми основної заборгованості відповідачкою не було сплачено суму кредиту.

Згідно з вимогами ст. ст. 536, 599 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, таке зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під час ухвалення рішення суд не урахував, що оскільки борг не повернуто, то права та обов’язки за цим договором продовжують існувати.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, підставами своїх вимог АКБ "Укрсоцбанк" вказував ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" та норми

ст. 590 ЦК України й просив звернути стягнення на заставлене майно.

Проте суд вирішив питання про стягнення суми боргу за договором та стягнув заборгованість за кредитом, заборгованість з виплати процентної ставки, пеню, чим вийшов за межі заявлених позовних вимог, а питання про звернення стягнення на заставлене майно, про що заявлялась вимога, не вирішив.

На зазначені недоліки не звернув уваги й апеляційний суд, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За такого порушення норм матеріального й процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 5 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.