Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Подільська сільська рада Баришівського району Київської області, про визнання права на обов’язкову частку спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на спадщину та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Подільської сільської ради Баришівського району Київської області про встановлення належності будинку, встановлення прийняття спадщини, визнання права власності на житловий будинок і на земельну частку (пай) за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 13 липня 2007 року,

У червні 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Подільської сільської ради Баришівського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини, факту родинних відносин, належності документа, розподіл спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно. Посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько – ОСОБА_4

На день смерті їхній батько мешкав і був зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1. Даний будинок належав ОСОБА_5, який помер у 1998 році.

Померлий ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Померла ОСОБА_6 була матір’ю їхнього померлого батька ОСОБА_2

Вважають, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, а їхній батько фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6, а вони після смерті батька вчасно звернулися із заявами до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Просили встановити факт родинних відносин, а саме, про те, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, була матір’ю ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт належності ОСОБА_6 актового запису про те, що 7 квітня 1981 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_5; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6; поділити між ними в рівних частках спадкове майно після смерті ОСОБА_2, визнавши за кожною право власності на ? частину житлового будинку в порядку спадкування за законом.

У січні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Подільської сільської ради Баришівського району Київської області про встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування. Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його дід – ОСОБА_5, який за життя залишив заповіт на нього.

Після смерті діда він своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але в отриманні свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки не було правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Просив установити, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 на праві власності; встановити, що він прийняв спадщину після смерті діда; визнати за ним право власності на спірний будинок; визнати за ним право власності на земельну частку (пай) у розмірі 4,44 га.

У лютому 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 доповнили позовні вимоги і просили визнати право на обов’язкову частку в спадщині за ОСОБА_6 після смерті її чоловіка – ОСОБА_5

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 13 липня 2007 року, первісний позов задоволено частково. Постановлено визнати право на обов'язкову частку в спадщині за ОСОБА_6, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді 1/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, та на ? частину земельної частки (паю) у розмірі 4.44 га після смерті її чоловіка – ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та встановити факт прийняття нею спадщини. Встановлено факт, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, була матір’ю ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_1 в задоволенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 та про визнання права на спадщину за ОСОБА_2, ОСОБА_1

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 на праві приватної власності. Встановлено, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті свого діда – ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнано за ОСОБА_3 право власності на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) у розмірі 4, 44 га згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР 0137648 від 31 грудня 1996 року.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постановлені судові рішення й передати справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірний жилий будинок згідно з даними погосподарської книги рахувався за ОСОБА_5 (а.с.10).

Цілий Павло Федотович знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, що підтверджується довідкою відділу РАЦС Баришівського РУЮ Київської області (а.с.12).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить запис акта про смерть №8 від 23 лютого 1998 року (а.с.71) та копія свідоцтва про смерть (а.с.128).

18 червня 1981 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно з яким все майно він заповідав своєму внуку – ОСОБА_3.

19 серпня 1998 року ОСОБА_3 звернувся до Баришівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Таким чином, судами правильно встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року вважається таким, що прийняв спадщину.

Крім цього, як убачається з матеріалів справи, що після смерті ОСОБА_5 у спірному будинку залишилася проживати його дружина ОСОБА_6, якій на момент смерті чоловіка було 78 років.

Відповідно до ст. 535 ЦК України 1963 року неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов’язкова частка).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року визначається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Оскільки після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_6 була непрацездатною, то вона мала право на обов’язкову частку в будинку АДРЕСА_1, яка становила 2/3 частини від ?, що складає 2/6 частини.

ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5 залишилася проживати в його будинку, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6

Відповідно до довідки Подільської сільської ради №45 від 2 березня 2007 року ОСОБА_4 з 23 березня 1999 року був зареєстрований в АДРЕСА_1, але там не проживав (а.с. 207).

Допитані в суді першої інстанції свідки також підтвердили, що ОСОБА_4 не мешкав у спірному будинку.

З відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_6, останній у нотаріальну контору не звертався.

За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ОСОБА_4 ніяких дій протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті матері не вчинив, тому він не може вважатися таким, що прийняв спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 і визнаючи за ним право власності на спірний житловий будинок з господарськими спорудами, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_4 не прийняв спадщину після смерті матері та не набув права власності на спадкове майно, то позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мають права на спадщину. Разом із тим, ОСОБА_3 своєчасно звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті діда – ОСОБА_5, а тому суд визнав за ним право власності на вказаний жилий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування.

З такими висновками суду погодилася й апеляційна інстанція.

Оскільки після смерті ОСОБА_6 обов’язкова частка в спадщині батьком позивачів не прийнята, то позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не мають право на цю частку.

Разом із тим з резолютивної частини рішення місцевого суду слід виключити вказівку про визнання права на обов'язкову частку в спадщині за ОСОБА_6, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді 1/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, та на ? частину земельної частки (паю) у розмірі 4.44 га після смерті її чоловіка – ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Керуючись ч. 4 ст. 25 ЦК України і ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 13 липня 2007 року змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 березня 2007 року вказівку про визнання права на обов'язкову частку в спадщині за ОСОБА_6, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді 1/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, та на ? частину земельної частки (паю) у розмірі 4.44 га після смерті її чоловіка – ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

В решті – судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.