Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства далі - ПП КФ "Світлана" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди, усунення порушень не позбавлених з правом власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПП комерційної фірми "Світлана" про визнання права власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ПП комерційна фірма "Світлана" на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2007 року,

В жовтні 2005 року ПП КФ "Світлана" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1., третя особа: ОСОБА_2. про відшкодування завданої шкоди та усунення порушень не позбавлених із правом власності. Посилалось на те, що ПП комерційна фірма "Світлана" є власником земельної ділянки площею 1349 кв. м.,що розташована на АДРЕСА_1

11 лютого 2004 року між ПП КФ "Світлана" та ОСОБА_1., від імені якої за дорученням діяв ОСОБА_2., був укладений договір купівлі-продажу частини будівлі площею 379,8 кв. м, яка розташована на земельній ділянці, що є власністю ПП КФ "Світлана".

Кошти, за які ПП КФ "Світлана" придбало земельну ділянку планувалося компенсувати коштами, отриманими за оренду земельної ділянки. Разом з тим відповідачка ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки приватне підприємство вважає, що його право користування земельною ділянкою вже порушено бездіяльністю відповідача, то просило зобов’язати ОСОБА_1 усунути порушення права власності на земельну ділянку укладенням договору оренди земельної ділянки або договору купівлі-продажу земельної ділянки.

У жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПП КФ "Світлана" про визнання права власності на земельну ділянку.

Посилалась на те, що 11 лютого 2004 року вона уклала з ПП КФ "Світлана" договір купівлі-продажу частини будівлі площею 379,8 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці відповідача за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, 16 березня 2004 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 192,5 кв. м, що розташована за вказаною адресою. Цим договором було передбачено її право на здійснення на цій земельній ділянці будівництва торгових приміщень.

Після закінчення строку дії договору сторони не змогли досягти домовленості щодо земельної ділянки.

Крім того, відповідач почав чинити їй перешкоди в користуванні належними їй будівлями, тому що споруди розміщені на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачу.

Вважає, що оскільки вона є власником будівель, то до неї повинно перейти і право власності на земельну ділянку, яка знаходиться під будівлями та яка необхідна для їх обслуговування.

В січні 2007 року ОСОБА_3, який є засновником ПП КФ "Світлана" доповнив позовні вимоги приватного підприємства та просив зобов’язати ОСОБА_1 звільнити раніше орендовану земельну ділянку площею 192,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 і стягнути з неї заборгованість за користування земельною ділянкою в сумі 4712 грн. 40 коп.

У березні 2007 року ПП КФ "Світлана" додатково просило ще зобов’язати ОСОБА_1 припинити договори оренди приміщень, які розташовані на землі, що належить приватному підприємству.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2007 року, провадження у справі закрито у зв’язку з непідсудністю цього спору суду загальної юрисдикції.

ПП комерційна фірма "Світлана" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені судові ухвали й направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодилася колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області, виходив із того, що позовні вимоги у справі є господарськими правовідносинами між двома суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, а саме між ПП КФ "Світлана" та товариством з обмеженою відповідальністю "Медсервіс", тому спір між ними повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони суперечать вимогам процесуального законодавства, яких суд дійшов без з’ясування характеру спірних правовідносин та їх суб’єктного складу.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних та оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позов пред’явлений до відповідачки, з якою ПП КФ "Світлана" уклало договори купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.5-6) та оренди земельної ділянки (а.с.54-56). Предметом судового розгляду в суді першої інстанції було право користування земельною ділянкою, що розташована під будівлями, власником яких є відповідачка ОСОБА_1..

Висновки суду, що правовідносини виникли між двома суб’єктами підприємницької діяльності, а саме між ПП КФ "Світлана" і ТОВ "Медсервіс" не відповідають обставинам справи, оскільки ТОВ "Медсервіс" не є стороною у справі, та воно ні в яких договірних стосунках з ПП КФ "Світлана" не знаходиться, а відповідно між ними немає ніяких правовідносин.

Ураховуючи викладене, доводи та заперечення сторін, які були дані ними в ході розгляду справи, а також характер спірних правовідносин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про непідсудність справи суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. Жодних доказів щодо інших обставин укладення договорів та їх суб’єктного складу, а відповідно випливаючих із них правовідносин матеріали справи не містять.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі та ухвала суду апеляційної інстанції не можуть залишатися в силі й підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду належить з’ясувати, з використанням якого правового статусу при користуванні спірною земельною ділянкою діяла відповідачка ОСОБА_1.: як фізична особа чи як фізична особа-підприємець, а також ураховувати, які саме правовідносини між сторонами виникли, і залежно від встановленого вирішити питання підвідомчості даної справи.

Керуючись ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного підприємства комерційної фірми "Світлана" задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2007 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.