Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання заповітів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив встановити факт прийняття ним спадщини та визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив та просив суд визнати факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просив визнати недійсними заповіти, складені його бабусею, ОСОБА_4, та його батьком, ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1 щодо належного їм майна – квартири АДРЕСА_1, яка належала їм на праві спільної власності в рівних частинах.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

29 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

29 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.