Суддя Верховного Суду України Романюк Я.М., ознайомившись із касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 9 липня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина,

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 9 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2009 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина 1/3 частини усього заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 листопада 2008 року й до досягнення ним повноліття. У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Однак, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами справи, наведені доводи та зміст оскаржуваних судових рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 – 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

На підставі наведеного та керуючись ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 9 липня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2009 року відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає.