Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року

у справі № 825/669/16

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А 1815

про стягнення коштів (військового збору з грошового забезпечення), -

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини А 1815 про стягнення з відповідача утриманого з нього військового збору в сумі 400,00 грн. за період участі в антитерористичній операції з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі, ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, не вбачає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що майор ОСОБА_1, у період з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей на підставі наказу військової частини В 1688 від 02 листопада 2015 року № 257, що підтверджується довідкою від 26 січня 2016 року № 354.

Відповідно до довідки від 30 травня 2016 року № 672 з грошового забезпечення ОСОБА_1, за період участі в антитерористичної операції з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року утримано військовий збір 1,5% в сумі 180,31 грн.

З грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за листопад 2015 року утримано військовий збір 1,5% в сумі 79,00 грн.

З грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за грудень 2015 року військовий збір 1,5% не утримувався.

Отже, з позивача всього утримано військового збору за вказаний період 259,31 грн., а не 400,00 грн., як він вказував у позовних вимогах.

Між тим, позивач вказує, що не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення отриманого ним за безпосередню участь в АТО.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Згідно з п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Так, п. 163.1 ст. 163 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи, визначені підпунктами 164.2.1 - 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Підпунктом 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою.

Також п. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. Законом України від 18 червня 2015 року № 548-VIII "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" (548-19) (далі - Закон № 548), що набрав чинності 09 липня 2015 року, але вводиться в дію через два місяці після набрання чинності, п. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу доповнено абзацом такого змісту: "Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції. Ця норма вводиться в дію через два місяці з 09 вересня 2015 року.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу" (1294-2007-п) (далі - постанова № 1294) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям, зокрема, грошове забезпечення, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України (п. 2 постанови № 1294 (1294-2007-п) ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою 1,5 відсотка (п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Так п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Кодексу встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п. 168.1.2 ст. 168 Кодексу).

Підпунктом 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі ст. 171 Кодексу з інших доходів, ніж доходів у вигляді заробітної плати, у тому числі грошового забезпечення, є зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

З наведено вбачається, з 09 вересня 2015 року на період безпосередньої участі в антитерористичній операції військовослужбовця, з його доходу у вигляді грошового забезпечення не стягується військовий збір.

Поряд з цим, законодавцем було покладено на Кабінет Міністрів України обов'язок визначити Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

Зазначений обов'язок Кабінет Міністрів України повинен був виконати протягом місяця з дня опублікування Закону № 548 (548-19) (п. 1 Розділу II Прикінцеві положення цього Закону), але лише 30 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову за № 1161 (1161-2015-п) "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором".

Постановою № 1161 (1161-2015-п) встановлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.

Вказані документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.

За таких обставин, Військова частина А 1815 не мала права застосовувати до позивача пільги з оподаткування військовим збором у період відсутності даного Порядку,що свідчить про правомірність дій відповідача стосовно утримання з доходу ОСОБА_1, військового збору за спірний період у сумі 259,31 грн., а тому вимоги позивача задоволенню не підлягали.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .