Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2009 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 25 серпня 2008 року з вини ОСОБА_2, який порушив п. 2.3 Правил дорожнього руху України, сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль Шевролет Епіка.

Указаний автомобіль був застрахований і відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів від 1 липня 2008 року, укладеного між ним та відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", страховик сплатив йому 7 703 грн. 45 коп. страхового відшкодування.

Посилаючись на те, що відповідно до пп. 4.8, 5.3, 7.1 вказаного договору відшкодуванню підлягають лише реальні (прямі) збитки, понесені страхувальником, виключаючи моральні збитки, і страховик не приймає на страхування відновлення втраченої товарної вартості транспортного засобу та не відшкодовує безумовну франшизу, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 4 573 грн. 18 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 500 грн. моральної шкоди, 560 грн. на відшкодування франшизи та судові витрати по справі.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області 19 березня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 4 573 грн. 18 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 560 грн. франшизи, 750 грн. на відшкодування моральної шкоди та 211 грн. понесених судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати ухвалені у справі рішення в частині відшкодування втрати товарної вартості автомобіля, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.