Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради, Ялтинського управління земельних ресурсів, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу сараю й земельної ділянки та державних актів на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, комунального підприємства "Ялтинське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи: Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, Ялтинська міська рада, Ялтинське управління земельних ресурсів, ОСОБА_3, ОСОБА_4, державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (далі – ДП МОУ "ЦВС "Ялтинський"), про визнання частково недійсними акта конкретного користування та договору дарування за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2008 року,

У липні 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, в якому вказували, що, незважаючи на те, що вони є власниками квартир АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 475 кв.м., і сараю, позначеного літерою "Г", (колишньої теплиці), який знаходиться на вказаній земельній ділянці, адміністрація ДП МОУ "ЦВС "Ялтинський" передала зазначений вище сарай у користування ОСОБА_3, а Ялтинська міська рада передала ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,426 га, на якій розташований належний їм сарай. На думку позивачів, передача сараю та земельної ділянки є незаконною та суперечить чинному законодавству. Не погоджуючись із цим фактом, просили суд визнати правочин про передачу вказаного сараю недійсним; визнати недійсними й скасувати рішення Ялтинської міської ради від 7 червня 2004 року № 148 у частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3; визнати недійсними договори купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та між ОСОБА_4 і ОСОБА_5; визнати недійсними й скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку, видані ОСОБА_4 і ОСОБА_5

ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав і подав до суду зустрічний позов, в якому просив визнати частково недійсними акт конкретного користування від 22 жовтня 1993 року в частині передачі в користування співвласників квартир АДРЕСА_1 кожному по 1/2 частині сараю, позначеного літерою "Г", і договір дарування, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вказане вище приміщення було помилково внесено до технічних паспортів квартир, власниками яких є відповідачі за зустрічним позовом.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2006 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним правочин про передачу у власність ОСОБА_3 сараю (теплиці), позначеного літерою "Г", що розташований на території будинку АДРЕСА_1; визнано недійсним і скасовано рішення Ялтинської міської ради № 148 від 7 червня 2004 року в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0426 га в районі жилого будинку АДРЕСА_1; визнано недійсним і скасовано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії КМ № 101963 на ім'я ОСОБА_3; визнано недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки, укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та між ОСОБА_4 і ОСОБА_5; визнано недійсними й скасовано державні акти на право власності на земельну ділянку серії КМ № 013237 на ім'я ОСОБА_4 та серії ЯА № 673948 на ім'я ОСОБА_5 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 листопада 2006 року рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 18 травня 1994 року, посвідчений Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою, визнано недійсним у частині дарування сараю, позначеного літерою "Г". У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 грудня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 листопада 2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2008 року рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 18 травня 1994 року, посвідчений Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою, визнано недійсним у частині дарування сараю, позначеного літерою "Г". У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсними оспорюваних договорів, державних актів та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири в частині дарування сараю літер "Г" і відмовляючи в визнанні недійсним акта конкретного користування сараєм літер "Г" від 22 жовтня 1993 року, апеляційний суд виходив із того, що позивачі не набули права власності на сарай літер "Г", акт користування від 22 жовтня 1993 року не є правовстановлюючим документом, ОСОБА_1 не могла прийняти сарай у власність за договором дарування квартири, тому приватизація землі та всі договори, пов’язані із цим сараєм, не порушують права позивачів.

З таким висновком погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неповно з’ясованих обставинах без оцінки всіх доказів у справі та без урахування висновків і мотивів суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 грудня 2007 року при перегляді попереднього рішення апеляційного суду, які в силу ч. 4 ст. 338 ЦПК України є обов’язковими для суду при повторному розгляді справи.

Цих вимог апеляційним судом не дотримано.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 грудня 2007 року було визначено, що апеляційному суду під час нового розгляду справи слід було в повній мірі з’ясувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин; яка норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи видно, що відповідно до договору дарування квартири ОСОБА_6 від 18 травня 1994 року (а.с. 7-8), свідоцтва № 3430-1 від 24 січня 1994 року (а.с. 135) квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_6, а квартира № 1 за цією ж адресою належить на праві власності ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом, виданим Ялтинським військовим санаторієм 14 квітня 1998 року (а.с.9), та що вказаний будинок відповідно до технічного паспорта, який є невід’ємною частиною цих свідоцтв, розміщений на земельній ділянці разом зі спорудами: "Б" – вбиральня, "В" – сарай, "Г" – сарай.

У порушення зазначеної вище норми апеляційний суд, обмежившись посиланням на оглянуту в судовому засіданні інвентарну справу, передчасно дійшов висновку про те, що бюро технічної інвентаризації внесло зміни до технічних паспортів квартир за заявою санаторію Міністерства оборони, з тих підстав, що запис щодо сараю літер "Г" зроблено без погодження із санаторієм, та що такі зміни не оспорені, й що спірна земельна ділянка була передана в комунальну власність територіальної громади в особі Ялтинської міської ради відповідно до рішення №14 5-ої сесії Ялтинської міської ради 23-го скликання від 29 липня 1998 року. Такі обставини встановлені без надання оцінки листу комунального підприємства "Ялтинського бюро технічної інвентаризації" (а.с. 48) про підстави віднесення приміщення літер "Г" до будинку позивачів, довідці ДП МОУ "ЦВС "Ялтинський" від 27 вересня 2005 року №396 (а.с. 60), довідці Ялтинської квартирно-експлуатаційної частина району від 3 квітня 2006 року №303 (а.с. 129), листу ДП МОУ "ЦВС "Ялтинський" від 20 липня 2006 року №288 (а.с. 203) щодо суперечливої інформації належності (неналежності) приміщення літер "Г" до власності санаторію та без з’ясування, ким були внесені зазначені зміни до технічних паспортів і на підставі якої первинної технічної документації на будинок. Не враховано, що в матеріалах справи інші письмові докази про характер таких змін відсутні.

Оглянувши план присадиби (а.с. 10, 21, 22), акт інвентаризації використання земель від 10 листопада 1997 року (а.с. 192-196), суд не з’ясував, чи можна визнати недійсним договір у частині включення сараю літер "Г" без оспорення свідоцтва про право власності дарувальника на такий сарай, техпаспорт із зазначенням якого є невід’ємною частиною свідоцтв (а.с. 9, 135) та належність приміщення літер "Г" з будинком позивачів до однієї земельної ділянки №11.

Крім того, висновок апеляційного суду про те, що спірний сарай літер "Г" та земельна ділянка, на якій він розташований знаходиться за межами прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, обґрунтований відсутністю доказів протилежного, а не доказам цієї обставини.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Україн

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.