м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров’я України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2008 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2009 року,

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 допустив систематичне невиконання своїх службових обов’язків – як керівник закладу без поважних причин не отримав ліцензію на здійснення диспансером діяльності з медичної допомоги населенню, яке постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, та державну акредитацію диспансеру як закладу охорони здоров’я, незважаючи на те, що в січні 2008 року притягався за аналогічні порушення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, позивач не відповідає кваліфікаційним вимогам, оскільки не отримав лікарську спеціалізацію з організації та управління охороною здоров’я, що перешкоджає виконанню ним як головним лікарем і керівником державного медичного закладу своєї роботи та отримання закладом охорони здоров’я ліцензії на медичну практику.

Правила ч. 2 ст. 40 КЗпП України Міністерством охорони здоров’я України при звільненні ОСОБА_1 дотримані. Від запропонованих йому 10 червня 2008 року роботи на посаді лікаря-статиста або лікаря-методиста з наступним проходженням спеціалізації з організації та управління охороною здоров’я він відмовився, що підтверджено відповідним актом.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2008 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.