Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної часткової власності на жилий будинок та господарські будівлі, виділ їх часток в натурі,

У березні 2007 року позивачі, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 1 червня 1973 року уклали шлюб. Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З 1982 року сім‘я проживала в окремому АДРЕСА_1, 1982 року забудови та хліву, 1966 року забудови, яке відносилося до групи колгоспного двору. За колгоспним двором рахувалося 0,38 га присадибної ділянки.

Колгоспний двір проіснував до 15 квітня 1991 року, коли набрав чинності Закон України "Про власність" (697-12) .

Відповідно до ст. 120 ЦК України (в редакції, яка діяла до 1991 року) майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності, а відповідно до ч. 2 ст. 123 цього Кодексу частки кожного члена двору рівні, включаючи неповнолітніх та непрацездатних членів двору.

Після 15 квітня 1991 року майно їхнього двору не змінилося і не зменшилося, тому співвласниками двору в рівних частках є вони – сторони в справі.

Оскільки правовстановлюючі документи на будинок та господарські споруди, побудовані до 1991 року відсутні, а відповідач як голова двору відмовляється оформлювати відповідні документи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили визнати за кожним з них право спільної часткової власності на будівлі та виділити їм у спільну часткову власність належні їм частки майна колишнього колгоспного двору.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 липня 2009 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по ? частині за кожною майна колишнього колгоспного двору – жилого будинку та господарських будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільну часткову власність ? частини будинку та господарські споруди відповідно до варіанту № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 21 грудня 2007 року. Зобов’язано ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провести роботи з переобладнання будинку та вирішено питання розподілу судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.