Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:

Іваненко Я.Л., Головчук С.В., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 5 апарату Національної поліції у Волинській області, Центральної апеляційної атестаційної комісії про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Національної поліції України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії № 5 апарату Національної поліції у Волинській області від 10 лютого 2016 року, оформлене протоколом ОП № 15.00003073.0019422, та Центральної апеляційної атестаційної комісії від 02 березня 2016 року, оформлене протоколом ОП № 15.00004328.0019422; визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 11 травня 2016 року № 291 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки" в частині звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію"; поновити його на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління захисту економіки Волинської області з 19 травня 2016 року; стягнути з Національної поліції України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивача є незаконним та безпідставним, оскільки його атестування проведено з порушенням вимог Закону України "Про національну поліцію" (580-19) та Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465 (z1445-15) (далі - Інструкція). У висновках комісій про невідповідність займаній посаді через службову невідповідність не наведено жодних доказів про його невідповідність зазначеним критеріям. Крім того, висновок комісії прямо суперечить інформації, викладеній в атестаційному листі, оскільки в атестаційному листі зроблено висновок про його відповідність займаній посаді.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Національна поліція України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суди не врахували, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, приймаються на таку службу саме за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, визначених Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) . Не враховано також і того, що позивач особисто зареєструвався в єдиній відомчій телекомунікаційній мережі для проведення атестування, чим виявив бажання встановити його відповідність займаній посаді та можливий кар'єрний ріст. Крім того, зазначає, що суди помилково виходили з того, що підстав для проведення атестування позивача не було, оскільки атестування останнього проводилось з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 19 січня 2001 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

11 листопада 2015 року наказом голови Національної поліції України № 169 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки" позивача як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України призначено старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах управління захисту економіки у Волинській області з присвоєнням йому спеціального звання "майор поліції" відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) .

20 листопада 2015 року наказом голови Національної поліції України № 210 о/с "Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві" вирішено, зокрема, провести атестування поліцейських апарату Національної поліції України, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві центральною атестаційною комісією.

21 грудня 2015 року наказом голови Національної поліції України № 191 затверджено персональний склад апеляційних атестаційних комісій Національної поліції України, зокрема, Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1. А 29 грудня 2015 року наказом голови Національної поліції України № 221 до наказу № 191 від 21 грудня 2015 року внесено зміни.

3 лютого 2016 року наказом голови Національної поліції України № 94 створено в Національній поліції України центральну атестаційну комісію № 5 та затверджено її персональний склад.

10 лютого 2016 року Центральна атестаційна комісія № 5 за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення комісією прийняла рішення, оформлене протоколом ОП № 15.00003073.0019422, про те, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

02 березня 2016 року Центральна апеляційна атестаційна комісія № 1 рішенням, оформленим протоколом ОП № 15.00004328.0019422, відхилила скаргу позивача на рішення Центральної атестаційної комісії № 5.

11 травня 2016 року наказом голови Національної поліції України № 291 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки" майора поліції ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління захисту економіки у Волинській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність) з 18 травня 2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення атестаційних комісій не ґрунтуються на вимогах пункту 2 розділу 1, пункту 3 розділу 3, пунктів 13, 15, 16 розділу 6 Інструкції та прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , пунктами 8, 9, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) , відповідно до частини 1 статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно частини 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Отже, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідачів, не суперечить приписам частини 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Разом з тим, положення частини 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що наказ голови Національної поліції України від 11 листопада 2015 року № 169 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки", згідно з яким ОСОБА_4 прийнято на службу до поліції з призначенням на відповідну посаду, не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на цю посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще з листопада 2015 року у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суди дійшли висновку, що атестування позивача проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналізуючи матеріали атестування позивача, суди попередніх інстанцій зазначили, що зміст атестаційного листа ОСОБА_4, складеного його безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. У цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що позивач займаній посаді відповідає. За результатами тестування позивач отримав 37 балів за загальне тестування та 32 бали за професійне тестування, тобто подолав мінімальний бар'єр у 25 балів.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За таких обставин, коли атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 16 розділу ІV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом, а судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки зазначеному факту, не ґрунтуються на законі та є безпідставними. Так, з матеріалів справи, а саме, з позовної заяви, на якій міститься відтиск штемпеля суду першої інстанції, вбачається, що позовну заяву здано позивачем до суду 18 квітня 2016 року, тобто в останній день строку на подання зазначеної позовної заяви. Оскільки про прийняття рішення Центральною апеляційною атестаційною комісією позивачу стало відомо 17 березня 2016 року, тому останній день строку подання позовної заяви припадає на суботу 16 квітня 2016 року, який є вихідним днем, а відтак згідно частини 6 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, яким у даному випадку є понеділок - 18 квітня 2016 року.

Інші доводи та мотиви, викладені відповідачем у касаційній скарзі про незаконність судових рішень, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, безпідставні, не ґрунтуються на законі та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.