6-22892св09 Про поновлення на роботі - 18.11.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Дельта-лоцман" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою державного підприємства "Дельта-лоцман" (далі – ДП "Дельта-лоцман") на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 серпня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що була незаконно звільнена з посади бухгалтера, на якій працювала з 1 серпня 2000 року. Зазначала, що 1 липня 2008 року відповідач попередив про скорочення її посади та про звільнення з 30 вересня 2008 року. Наказом від 29 вересня 2008 року № 11559-к її було звільнено згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що під час звільнення допущено порушення вимог трудового законодавства, просила поновити її на роботі на посаді бухгалтера ДП "Дельта-лоцман" та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21 973 грн. 32 коп.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12 серпня 2009 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера ДП "Дельта-лоцман" і стягнуто на її користь 31 440 грн. 92 коп. утраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ДП "Дельта-лоцман" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог ст. 492 та ст. 43 КЗпП України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що позивачка має переважне право для залишення на посаді, оскільки має вищу кваліфікацію, ніж інші працівники.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, та за результатами розгляду справи ухвалює рішення або ухвалу, які за змістом повинні відповідати вимогам ст. ст. 315, 316 ЦПК України (чч. 1, 2 ст. 303, ст. 307 ЦПК України ).

Так, виходячи з аналізу змісту норм п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України суди під час вирішення спору відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України повинні встановити:

- наявність змін в організації виробництва і праці підприємства, що призвели до скорочення чисельності чи штату працівників;

- дотримання порядку вивільнення працівників (ст. 49 2 КЗпП України (322-08) );

- врахування ділових якостей працівників за посадою, що скорочується (кваліфікації і продуктивності праці) (ч. 1 ст. 42 КЗпП України);

- врахування переваг в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації;

- вжиття власником заходів для працевлаштування працівника (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Під час вирішення спору судами встановлено, що ОСОБА_1 з 31 липня 2000 року працювала в ДП "Дельта-лоцман" на посаді бухгалтера та була звільнена з посади наказом від 29 вересня 2008 року № 1159-к за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників.

Згідно з протоколами виробничої наради від 19 червня 2008 року № 1, №2 адміністрацією підприємства прийнято рішення про зменшення чисельності та скорочення витрат з утримання адміністративно-управлінського персоналу з 30 вересня 2008 року та скорочення 58 посад, зокрема посади бухгалтера бухгалтерії в кількості двох одиниць (з 7 посад) (а.с. 77-78).

19 червня 2008 року адміністрацією ДП "Дельта-Лоцман" була направлена інформація про заходи щодо оптимізації штату працівників підприємства, причини наступних звільнень, кількості й категорії працівників, посади яких скорочуються та строків проведення звільнення (а.с. 89-92).

Наказом від 29 червня 2008 року № 419-з затверджено новий штатний розпис ДП "Дельта-лоцман".

Пунктом 2 зазначеного наказу зобов’язано відділ по роботі з персоналом відповідно до вимог ст. 492 КЗпП України попередити під підпис відповідних працівників, посади яких скорочуються, про майбутнє вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

1 липня 2008 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє вивільнення.

Під час ухвалення рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.

При цьому судом установлено, що до проведення звільнення працівників створеною відповідно до наказу № 599 від 14 серпня 2008 року комісією вивчалося питання переважного права працівників, посади яких скорочуються, у тому числі працівників бухгалтерії, на залишення на роботі, якою з урахуванням характеру складності та обсягу виконуваної роботи, виходячи з фактичного розподілу посадових обов’язків бухгалтерів установлено, що за рівнем кваліфікації й продуктивності праці ОСОБА_1 не має переваг перед іншими працівниками бухгалтерії, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 132-140).

Висновок апеляційного суду про наявність у ОСОБА_1 переваг перед ОСОБА_2 за рівнем кваліфікації у зв’язку з відсутністю в останньої вищої освіти за спеціальністю бухгалтера є безпідставним, оскільки сама по собі відсутність документа, який підтверджує наявність відповідної спеціальності чи кваліфікації, не є безумовним доказом рівня кваліфікації працівника, а рівень кваліфікації визначається на підставі фактичних даних, що характеризують якість, обсяг і складність виконуваної роботи. Саме ці обставини були враховані при визначенні рівня кваліфікації працівників бухгалтерії.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Дельта-лоцман" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 серпня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2009 року.