Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" про зміну формулювання причин звільнення за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 6 квітня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницького обласного центру зайнятості в особі Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці про порушення конституційного права на соціальний захист, стягнення допомоги по безробіттю. Вимоги обгрунтовував тим, що 21 липня 2008 року він звернувся до директора Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці з проханням розглянути його клопотання на комісії та визнати причину його звільнення поважною, оскільки директор товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" не виконував законодавство про працю. У задоволенні клопотання відмовлено, чим вважав порушено його право на соціальний захист. Позивач просив визнати причину звільнення з роботи за ст. 38 КЗпП України поважною, зобов’язати Вінницький обласний центр зайнятості в особі Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці виплатити йому допомогу по безробіттю з 24 липня 2007 року згідно з довідкою № 959 про статус безробітного.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 січня 2009 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" (далі – ТОВ "Вінницький коледж бізнесу").

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 усно змінив підстави та предмет позову, просив суд зобов’язати ТОВ "Вінницький коледж бізнесу" змінити формулювання причин звільнення, доповнивши запис у його трудовій книжці від 25 квітня 2008 року про його звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України словами "з поважних причин через затримку виплати заробітної плати", що дає йому право отримати допомогу по безробіттю.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 6 квітня 2009 року, позов задоволено. Зобов’язано ТОВ "Вінницький коледж бізнесу" доповнити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 від 25 квітня 2008 року про його звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України словам "з поважних причин через затримку виплати заробітної плати".

У касаційній скарзі ТОВ "Вінницький коледж бізнесу" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.

Відкривши провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру зайнятості про порушення конституційного права на соціальний захист і стягнення допомоги по безробіттю та призначивши у справі судове засідання, суд першої інстанції фактично цих вимог не розглядав, жодного процесуального документа за цими вимогами не ухвалив.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції залучив до участі у справі співвідповідачем ТОВ "Вінницький коледж бізнесу", не звернув уваги на те, що позивачем одночасно усно змінено сторону, підстави та предмет позову, що означає пред’явлення нового позову, яке можливе лише з додержанням вимог ст. ст. 119, 120 ЦПК України.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України не з’ясував: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судові рішення не можуть залишатися в силі, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 6 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.