Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Редакція газети "Труд горняка", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про поновлення на роботі, визнання наказів незаконними та їх скасування, визнання дій незаконними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, доплати в різниці заробітку та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 15 травня 2007 року, окрему ухвалу цього ж суду від 15 травня 2007 року й ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 липня 2008 року,

У липні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до комунального підприємства "Редакція газети "Труд горняка" (далі - КП "Труд горняка") про поновлення на роботі, визнання наказів незаконними та їх скасування, визнання дій незаконними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення різниці заробітку та моральної шкоди. Просила суд: визнати незаконними та скасувати накази: № 12 від 15 лютого 2004 року, № 12 від 16 лютого 2004 року, № 13 від 17 лютого 2004 року, два варіанти наказу № 23 від 31 березня 2004 року та № 44 від 21 червня 2004 року; визнати її звільнення незаконним; визнати незаконними дії відповідача, який фактично не виконував рішення суду від 1 серпня 2005 року, грубо порушив умови трудового договору; поновити її на посаді відповідального секретаря; стягнути за час вимушеного прогулу 57 126 грн. 13 коп. з 22 червня 2004 року. Крім того, ОСОБА_1 просила суд стягнути матеріальну шкоду в сумі 980 грн., оскільки у зв’язку з її приниженням, вимаганням негайної відповіді щодо пропозиції переходу на іншу роботу з нею стався гострий нервовий стрес і 5 червня 2006 року вона потрапила до лікарні й лікувалася до 18 червня 2004 року, вона витратила на лікування 636 грн., за час лікування втратила премію в сумі 344 грн. 40 коп. Також позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 20 тис. грн., посилаючись на те, що з лютого 2004 року з вини відповідача їй завдано глибоку психічну травму, порушено життя її сім’ї.

Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 15 травня 2007 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю. Окремою ухвалою цього ж суду від 15 травня 2007 року встановлено ряд недоліків, які сприяли поданню позову та тривалому розгляду справи, допущених головним редактором газети "Труд горняка", та про це доведено до відома міського голови м. Брянки та обласної організації профспілки працівників культури.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 29 липня 2008 року вказані вище рішення та ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення й окрему ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що узгодження подання головного редактора КП "Труд горняка" про звільнення позивачки проведено з усією профспілковою організацією, що передбачено ст. 43 КЗпП України.

Однак із такими висновками судів погодитися не можна.

Установлено, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах із 1983 року та з 13 лютого 1995 року займала посаду відповідального секретаря. Відповідно до наказу № 12 від 15 лютого 2004 року та наказу № 12 від 16 лютого 2004 року ОСОБА_1 було звільнено від обов’язків відповідального секретаря та призначено на посаду завідуючого відділом громадськополітичних проблем, культури та спорту, а ОСОБА_3 було звільнено від обов’язків завідуючого відділом громадських проблем, культури та спорту й призначено на посаду відповідального секретаря з 1 березня 2004 року. Наказом редакції газети "Труд горняка" № 16 від 1 березня 2004 року було скасовано дію наказів № 12. Наказом № 13 від 17 лютого 2004 року ОСОБА_1. було оголошено догану за скорочення матеріалу до газети без узгодження з автором, ОСОБА_3, та редактором. Наказом № 23 від 31 березня 2004 року редакції газети "Труд горняка" було передбачено скорочення штатних одиниць відповідального секретаря та завідуючого відділом громадсько – політичних проблем культури та спорту, введено одиницю заступника головного редактора, він же завідуючий відділом громадсько-політичних проблем; цим же наказом було передбачено звільнити ОСОБА_1 від займаної посади з 7 червня 2004 року, а ОСОБА_3 призначити з 7 червня 2004 року заступником головного редактора, завідуючим відділом громадськополітичних проблем. Відповідно до наказу № 44 від 21 червня 2004 року ОСОБА_1 – відповідального секретаря з 21 червня 2004 року звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України – скорочення штату працівників.

31 серпня 2005 року рішенням суду ОСОБА_1 було поновлено на роботі на займаній посаді. Зазначене рішення суду було скасовано ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27 жовтня 2005 року з тих підстав, зокрема, що суд у порушення норм КЗпП України (322-08) щодо зупинення провадження у справі для отримання згоди на звільнення або відмови в такій згоді не вчинив таких дій.

Згідно із ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІV свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 КЗпП України, ч. 3 ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" у разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Як убачається з протоколу звітно-виборних профспілкових зборів від 7 грудня 2001 року (т. 1 арк. 89), профспілкова організація (група) редакції газети "Труд горянка" нараховувала 13 членів профспілки і на її зборах обрано голову профгрупи.

Під час нового розгляду справи суди належним чином не з’ясували виконання вимог чч. 1, 9 ст. 43 КЗпП України, норм Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) щодо необхідності отримання згоди (чи відмови у ній) виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) та безпідставно виходили з того, що вимоги ст. 43 КЗпП України дотримано одержанням згоди всієї профспілкової організації (т. 2 арк. 13, 408), не зажадавши вирішення цього питання від обраного зборами представника (голови профгрупи).

Судами не враховано, що зазначені Закони визначили повноважним для надання згоди на звільнення працівника тільки виборний орган профспілкової організації та не передбачили можливість вирішення цього питання профспілковими зборами й що профспілка, як зазначено вище, здійснює свої повноваження лише через виборні органи (ст. ст. 1, 37 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення й передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення, допущене судом першої інстанції не було усунуте апеляційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки скасовується рішення суду першої інстанції, то підлягає скасуванню й окрема ухвала цього ж суду від 15 травня 2007 року.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 342, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Брянківського міського суду Луганської області від 15 травня 2007 року, окрему ухвалу цього ж суду від 15 травня 2007 року й ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 липня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.