823/5045/15 Про скасування акту державного виконавця щодо опису та арешту майна - 18.07.2017 Прийняття

до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенко М.А., Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

про скасування акту опису та арешту майна, -

Позивач - приватне підприємство "Болід" звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державного виконавця цього відділу примусового виконання рішень Лисенка М.А. про визнання незаконними дій першого відповідача і скасування акту опису та арешту майна від 21 вересня 2015 року, складеного другим відповідачем.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенка М.А. внести виправлення у постанову від 12 жовтня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині дати видачі виконавчого документу (виконавчого напису приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікова Н.А. від 01.03.2012, зареєстрованого за № 445) та в частині визначення загальної площі арештованого майна ПП "Болід" (нежитлове приміщення 1-го поверху та частини приміщення підвалу за адресою по АДРЕСА_1 з 75 кв.м. на 74.7 кв. м. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі, приватне підприємство "Болід", не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про повне задоволення позову.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01 березня 2012 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А. вчинено виконавчий напис № 445, яким запропоновано звернути на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" стягнення на нерухоме майно: нежиле приміщення (частина 1-го пов. прим. з № 1 по № 10 та частина прим. підвалу з №1 по №15), загальною площею 429,7 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності ПП "Болід". Зі змісту цього виконавчого напису слідує, що вказане нерухоме майно було передане в іпотеку зазначеному Банку, на підставі договору № 4-ЮО/ІР від 21 березня 2006 року за № 1751, в забезпечення кредитних зобов'язань ПП "Зрюкін", які випливають з кредитного договору № 4-ЮО від 21 березня 2006 року, строк платежу за яким настав 29 листопада 2011 року, і загальна сума заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій, пені та витрат за вчинення виконавчого напису, становить 6 294 712,33 грн.

17 квітня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Цьопою Б.А. відкрито виконавче провадження № 43106149 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса. При цьому, у змісті постанови допущено помилку в даті його видачі: замість 01 березня 2012 року вказано 01 березня 2014 року.

Супровідним листом копії вказаної постанови державного виконавця сторонам виконавчого провадження від 17 квітня 2014 року № 2631/2.1-28 та реєстру відправлень про відправку копії даного документа 23 квітня 2014 року, а також списку рекомендованих поштових відправлень з чеком ЧА УАППЗ "Укрпошта", якими підтверджується факт відправлення її боржнику.

При вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № 43106149 державним виконавцем встановлено, що у власності позивача перебуває лише частина нежитлових приміщень 1-го поверху та підвалу за адресою: АДРЕСА_1 на які звертається стягнення, згідно виконавчого напису.

21 вересня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Лисенком М.А. здійснено вихід за адресою розташування вищевказаного нерухомого майна та встановлено, що нежитлові приміщення першого поверху та частина приміщень підвалу, загальною площею 75 кв. м, перебувають у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 згідно укладеного з ПП "Болід" договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01 липня 2013 року. Усе наявне в цих нежитлових приміщеннях нерухоме майно належить ФОП ОСОБА_4, що підтверджується відповідними документами. З'ясовані обставини зафіксовані державним виконавцем в акті від 21 вересня 2015 року.

За наслідками з'ясування вищеописаних обставин, названим державним виконавцем, в присутності двох свідків (понятих) та директора ПП "Болід" ОСОБА_5, який від підпису відмовився, складено акт опису та арешту майна від 21 вересня 2015 року. Зі змісту цього акту слідує, що державним виконавцем було описано і накладено арешт на таке майно: нежитлове приміщення 1-го поверху та частина приміщення підвалу, загальною площею 75 кв. м, яке складається з двох кімнат, що знаходяться на першому поверсі, в кожній з яких є вікно металопластикової конструкції, а в підвальному приміщенні знаходяться туалет та кімната, передбачена під кухню, вхідні двері в нежитлове приміщення металопластикової конструкції, на вікнах встановлені ролети. Згідно цього акту, описане майно передане на зберігання ОСОБА_6 - представнику ПП "Роял Гарант".

12 жовтня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенком М.А. у вказаному виконавчому провадженні прийнято постанову про арешт вищеописаного майна ПП "Болід" та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) .

Відповідно до частини першої статті 6 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно правил частин першої, другої статті 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень статті 17 цього Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі написи нотаріусів.

Таким чином, державний виконавець, як представник влади, та територіальний відділ державної виконавчої служби управління юстиції, як орган виконавчої влади, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

При цьому, державний виконавець, при вчиненні виконавчих дій з виконання відповідних рішень, не повинен допускати порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, в тому чисті, сторін у виконавчому провадженні, а також несвоєчасного та неповного їх виконання.

Відповідно до положень частин першої, другої, п'ятої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до приписів частини першої статті 31 цього Закону, копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Наявними в матеріалах справи копіями супровідного листа про направлення копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 43106149 від 17 квітня 2014 року № 2631/2.1-28, реєстру відправлень від 23 квітня 2014 року, а також списку рекомендованих поштових відправлень № 629 з чеком ЧА УАППЗ "Укрпошта" підтверджується факт відправлення цієї постанови боржнику.

Згідно положень статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Враховуючи, що у встановлений постановою державного виконавця від 17 квітня 2014 року строк позивачем самостійно не виконано відповідне рішення, державний виконавець правомірно розпочав його примусове виконання.

Пунктом 5 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 52 цього Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно частини першої статті 54 цього Закону, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 57 цього Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з правилами частин п'ятої, дев'ятої цієї статті, про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Таким чином, накладення арешту на майно боржника є правом державного виконавця, яким він користується з метою своєчасного та повного виконання рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єктом стягнення за виконавчим документом у виконавчому провадженні № 43106149 є нежиле приміщення (частина 1-го пов. прим. з № 1 по № 10 та частина прим. підвалу з № 1 по № 15), загальною площею 429,7 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності ПП "Болід".

При вчиненні виконавчих дій з виконання вказаного виконавчого документа державним виконавцем з'ясовано, що у власності позивача перебуває лише частина нежитлових приміщень першого поверху та підвалу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 75 кв. м. При цьому, державний виконавець виходив із отриманого під час виконавчих дій договору оренди вказаних приміщень зазначеною загальною площею, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4

Відтак, саме вказане нерухоме майно було описане і на нього накладено арешт державним виконавцем, згідно акту від 21 вересня 2015 року.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що нерухоме майно, яке було описане, та на яке накладено арешт спірним актом державного виконавця, є відмінним від того, на яке звернуто стягнення, згідно виконавчого напису від 01 березня 2012 року № 445, адже, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 вересня 2015 року № 111658945, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек міститься запис про те, що відповідно до договору іпотеки від 21 березня 2006 року, посвідченого цього ж дня й зареєстрованого за № 1751, а також додаткової угоди до нього, нотаріально посвідченої 30 листопада 2007 року, зареєстрованої за № 8034, об'єктом обтяження виступали належні позивачу нежитлові приміщення, розміщені на першому поверсі та в підвалі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 яким присвоєно реєстраційний номер в реєстрі прав власності (РПВН) № 11568938. Водночас, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22 жовтня 2015 року № 46091269 вбачається, що за тим же реєстраційним номером майна - 11568938 та тою ж адресою - АДРЕСА_1 за позивачем зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 74,7 кв. м.

При цьому суди вірно не прийняли до уваги доводи позивача про те, що право власності на зазначені нежитлові приміщення, загальною площею 74,7 кв. м, виникло у 2008 році, тобто після укладення вищезгаданого договору іпотеки (2006 рік), а тому не є майном, на яке звернуто стягнення за виконавчим написом від 01 березня 2012 року № 445, оскільки, як свідчать матеріали справи, реєстрація права власності на це нерухоме майно у 2008 році пов'язана з переплануванням позивачем відповідних приміщень, що по суті не змінює самого об'єкта іпотеки, який співпадає як за місцем розташування (адресою), так і за місцем розміщення (підвальне приміщення).

Також, суди вірно вказали, що не було порушень державним виконавцем при передачі на зберігання майна, на яке накладено арешт приписів пп. 4.2.1 п. 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, якими передбачено, що після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт, а також визначено вимоги до змісту цього акту, оскільки складений державним виконавцем акт за формою та змістом переважно відповідає вказаній нормі, опис майна дозволяє його ідентифікувати, а окремі недоліки не є підставою для його скасування.

Суди першої та апеляційної інстанції не виявили порушень в діях державного виконавця приписів статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" при передачі на зберігання майна, на яке накладено арешт, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої вказаної статті, майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Право державного виконавця при проведенні опису майна боржника і накладенні на нього арешту передати це майно на зберігання іншим особам також передбачене частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, державний виконавець мав право передавати описане й арештоване майно іншій особі і не був зобов'язаний віддати його на збереження саме боржнику чи особі, у користуванні якої воно знаходиться, тому не встановлено порушень державним виконавцем вимог чинного законодавства при вчиненні оспорюваних дій та складанні акту опису й арешту майна ПП "Болід" від 21 вересня 2015 року.

При здійсненні відповідних виконавчих дій державний виконавець діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим і підстави для їх скасування відсутні.