Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди й за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 жовтня 2008 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2009 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я. У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної й моральної шкоди. Ухвалою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2007 року позови об’єднані в одно провадження. Свої вимоги ОСОБА_1 обгрунтовувала тим, що 21 січня 2005 року ОСОБА_2., керуючи автомобілем ЗАЗ-968М, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3., у стані алкогольного сп'яніння порушив Правила дорожнього руху, унаслідок чого скоїв на неї наїзд та завдав тяжких тілесних ушкоджень. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) висновком МСЕК її визнано інвалідом другої групи. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь на відшкодування моральної шкоди 55 600 грн.; із ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн., у відшкодування матеріальної шкоди одноразово 30 010 грн. 60 коп. і на лікування по 200 грн. щомісяця до медичного переогляду.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2 задоволено частково:

-2-

стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Позов ОСОБА_1. до ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. моральну шкоду в сумі 5 600 грн., матеріальну шкоду в сумі 30 010 грн. 60 коп. і по 200 грн. щомісяця, починаючи з вересня 2008 року, до медичного переогляду ОСОБА_1.; у решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь держави 300 грн. 19 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. одноразово на відшкодування матеріальної шкоди 9 003 грн. 18 коп. та щомісяця по 60 грн., починаючи з 1 вересня 2008 року, до чергового медичного переогляду ОСОБА_1. У решті позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено. Змінено рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат шляхом зменшення судового збору, що підлягає стягненню із ОСОБА_3 на користь держави, до 90 грн. 03 коп. У решті - рішення суду залишено без змін.

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 жовтня 2008 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Вироком Ленінського районного суду від 24 червня 2008 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України. При цьому встановлено, що 21 січня 2005 року приблизно о 23 годині ОСОБА_2. порушив Правила дорожнього руху: перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи права на управління транспортним засобом, керуючи автомобілем ЗАЗ-968М, номерний знак НОМЕР_1, у нічний час за відсутності на автомобілі лівої фари, не вибравши безпечної швидкості руху, скоїв наїзд на ОСОБА_1, яка знаходилась на проїзній частині дороги, унаслідок чого їй завдано тяжких тілесних ушкоджень. За указаним вироком суду ОСОБА_1 у задоволенні цивільного позову до ОСОБА_2 про стягнення 29 762 грн. 62 коп. матеріальної шкоди та 200 грн. щомісяця на лікування відмовлено на тій підставі, що власником транспортного засобу є ОСОБА_3, який повинен нести матеріальну відповідальність ззавдану шкоду. Вирок у цій частині в апеляційному порядку не оскаржувався .

-3-

Автомобіль, на якому ОСОБА_2. скоїв наїзд на ОСОБА_1, належить ОСОБА_3. на праві власності. До 28 листопада 2002 року ОСОБА_2. користувався цим автомобілем на підставі виданого ОСОБА_4 доручення на право керувати, зняти з обліку, продати, обміняти, закласти автомобіль. У 2004 році ОСОБА_4. передав ОСОБА_2 автомобіль для ремонту, тобто на час скоєння ДТП ОСОБА_2 керував ним без відповідної правової підстави.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що неправомірному заволодінню ОСОБА_2 транспортним засобом сприяла недбалість ОСОБА_3, який як власник джерела підвищеної небезпеки після спливу строку дії доручення не витребував автомобіль від особи, в якої він перебував, не дбав про його технічний стан та місцезнаходження.

За положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом . Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням установлених обставин і вимог закону апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у завданій ОСОБА_1 шкоді становить 30%, тому на відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_3 необхідно стягнути одноразово 9 003 грн.18 коп. та по 60 грн. щомісяця до медичного переогляду МСЕК.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_3 у частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що моральна шкода ОСОБА_1 завдана безпосередньо винними діями ОСОБА_2, тому лише він повинен її відшкодовувати.

З таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Ураховуючи ці положення закону, висновок апеляційного суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. не можна вважати законним та обгрунтованим.

Оскільки апеляційний суд у цій частині помилково скасував ухвалене згідно із законом рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

-4-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2009 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 жовтня 2008 року, яким із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 5 600 ( п’ять тисяч шістсот) гривень.

У решті - рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.