Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства (далі – ДП) "Львіввугілля", шахти "Візейська", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді (далі – Відділення) про перерахунок середньомісячного заробітку та стягнення недоплачених сум по відшкодуванню шкоди у зв’язку із професійним захворюванням,

У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на шахті "Візейська" на підземних роботах до грудня 2001 року. Висновком МСЕК від 18 грудня 2001 року йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання безстроково. Відділенням позивачу було призначено страхові виплати. Однак, при визначенні середньомісячного заробітку для нарахування відшкодування шкоди,шахта не включила йому оплату за червень 2001 року у розмірі 750 грн. за виконання робіт по ремонту кабельної мережі шахти. У зв’язку з цим розмір страхових виплат підлягає перерахунку. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1. просив задовольнити його позовні вимоги та провести перерахунок середнього заробітку за період з травня 2001 року по жовтень 2001 року і достягнути недоплачені суми страхових виплат.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 5 листопада 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2008 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 5 листопада 2007 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Зобов’язано ДП "Львіввугілля" провести перерахунок середнього заробітку за період з травня 2001 року по жовтень 2001 року у сумі 722 грн. 93 коп. та передати відповідну довідку Відділенню для подальшого нарахування щомісячних страхових виплат. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1. 7 698 грн. 14 коп. недоплачених щомісячних страхових виплат та 60 грн. у рахунок сплачених судових витрат та витрат на надання юридичної допомоги.

У касаційній скарзі Відділення просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем (роботодавцем) була укладена додаткова трудова угода на час виконання певної роботи, як це передбачено статтею 23 КЗпП України. За своїм характером ця угода не є цивільно – правовою угодою, а отримана за неї заробітна плата, на яку підприємством були нараховані і виплачені кошти до Відділення, підлягає включенню у середній заробіток для визначення розміру страхових виплат.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням" середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно – правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати: основна, додаткова, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Установлено, що у період з 21 травня 2001 року по 20 червня 2001 року позивач ОСОБА_1 у вільний від основної роботи час виконував роботи по ремонту кабельної мережі третього вводу і відновлення нормального енергопостачання на підприємстві.

Зазначені роботи проводились у вільний від роботи час та на свій ризик.

За виконану роботу позивач, через касу підприємства, отримав 750 грн.

Крім того, наказом директора ДВАТ "Шахта "Візейська" ВАТ ДХК "Львіввугілля" Міністерства палива та енергетики України № 263 а/г від 8 травня 2001 року створено тимчасовий трудовий колектив для ремонту кабельної мережі третього вводу. Умови виконання, прийомки, передачі, оплати робіт передбачено обумовити у трудовій угоді між шахтою та тимчасовим трудовим колективом.

Відповідно до статті 45 ЦК УРСР (1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок зазначено в законі.

21 травня 2001 року укладено трудову угоду між ДВАТ "Шахта "Візейська" та тимчасовим трудовим колективом на виконання робіт по ремонту кабельної мережі третього вводу.

У змісті цієї угоди зазначені умови її виконання, визначена конкретна сума винагороди, строк виконання.

Отже, позивач ОСОБА_1 виконував роботи, згідно умов укладеної цивільно – правової угоди, отримав винагороду за належне її виконання та у передбачений угодою строк.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Згідно зі статтею 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасоване судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Червонограді задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2008 року скасувати, залишивши в силі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 5 листопада 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.